Зміст
1. Технологічний процес як частина управління…………………………………..…2
2. Важливість технології…………………………………………………….…………2
3. Сировинна база технології…………………………………………………..………2
4. Загальна характеристика виробництва азотної кислоти ………………………….3
а) Виробництво неконцентрованої (розбавленої) азотної кислоти
б) Виробництво конценрованої азотної кислоти
5. Зберігання і перевезення азотної кислоти…………………………………………6
6. Преспективи розвитку та вдосконалення технології виробництва азотної кислоти………………………………………………………………………………………….6
7. Обсяги виробництва азатовмісних добрив в Україні……………………………...7
Література
1) Технологічний процес як частина управління
Курс «системи технологій» в якому детально розглядаються технологічні процеси, настанови щодо їх покращення, зображаються приклади на сучасних підприємствах України є важливою дисципліною для менеджера в галузі виробництва. Я вважаю що фахівці з управління повинні мати знання про наявність і різноманітність технологій і технічних рішень, про можливості технології для задоволення потреб людини на основі використання останніх досягнень фундаментальних наук і їх застосування в різних галузях технологій. Тому знання технологічних процесів та їх детальностейхороший вклад у навички управління.
2) Важливість технології
За значенням і масштабами використання азатна кисота посідає друге місце після сірчаної. Вітчизняна промисловість випускає азотну кислоту двох видів: розведену зі змістом 5060% HNO3 і концентровану, утримуючу 9698% HNO3. Розведена кислота використовується в основному для виробництва азотовмісних мінеральних добрив. Міцна азотна кислота використовується для виробництва вибухових речовин, барвників, пластичних мас, нітролаків, кіноплівки й інших найважливіших продуктів. Азотну кислоту виробляють з аміаку.
3) Сировинна база технології
Основною сировиною для виробництва неконцентрірованной азотної кислоти в даний час є аміак, повітря і вода. Допоміжними матеріальними та енергетичними ресурсами є каталізатори окислення аміаку і очищення вихлопних газів, природний газ, пара і електроенергія.
Аміак. У звичайних умовах являє собою газ без кольору з різким запахом, добре розчинний у воді та інших розчинниках, утворює Геміі моногідрат. Поворотним етапом у розвитку виробництва синтетичного аміаку стало застосування очолюючого зараз в промисловості методу одержання водню конверсією метану, що міститься в природному газі, у попутних нафтових газах і продукти нафтопереробки.
Зміст домішок в рідкому аміаку регламентується ГОСТ 622182. Найбільш типовими домішками є вода, мастила, каталізаторная пил, окалина, карбонат амонію, розчинені гази (водень, азот, метан). При порушенні ГОСТ що містяться в аміаку домішки можуть потрапити в аміачноповітряну суміш і знизити вихід оксиду азоту (II), а водень і метан можуть змінити межі вибуховості АВС.
Повітря. Для технічних розрахунків приймають, що сухе повітря містить [%, про]: N2 78,1, О2 21,0, Ar2 0,9; Н2О0,12,8.
У повітрі можуть бути присутніми також сліди SO2, NH3, CO2. У районі промислових майданчиків повітря забруднене пилом різного походження, а також різноманітними компонентами неорганізованих газових викидів (SO2, SO3, H2S, С2H2, Cl2 та ін.) Кількість пилу в повітрі складає 0,51,0 мг/м3.
Вода. Використовується у виробництві азотної кислоти для зрошення абсорбційної колони, для вироблення пари при утилізації тепла в котлахутилізаторах, для охолодження реакційних апаратів. Для абсорбції оксидів азоту використовують найчастіше паровий конденсат і хімічно очищену воду. У деяких схемах дозволено застосовувати конденсат сокового пара аміачної селітри. У будьякому випадку вода, що використовується для зрошення колон, не повинна містити вільного аміаку і твердих суспензій, зміст хлоридіона має бути не більше 2мг/л, масла не більше 1 мг/л, NH4NO3не більше 0,5 г/л. Хімічно очищена вода для котлівутилізаторів повинна відповідати вимогам ГОСТ 2099575.
Технічна вода, призначена для відводу тепла в теплообмінниках та охолодження обладнання (оборотна вода), повинна відповідати таким вимогам:
Жорсткість карбонатна, мекв/кг Не більше 3,6
Вміст зважених речовин, мг/кг Не більше 50
Значення pH 6,58,5
Кисень. Застосовується переважно у виробництві концентрованої азотної кислоти за методом прямого синтезу. В окремих випадках використовується для збагачення АВС при отриманні неконцентрованої азотної кислоти.
4) Виробництво азотної кислоти
а) Виробництво неконцентрованої (розбавленої) азотної кислоти
Для одержання розведеної азотної кислоти з аміаку в промисловості донедавна використовували три системи: 1) під атмосферним тиском; 2) під підвищеним тиском і 3) комбіновані, у яких окислення аміаку відбувається під атмосферним тиском, а окислення оксиду азоту й абсорбція NO2 водою під підвищеним тиском.
Незважаючи на менші витрати платини, системи виробництва кислоти під атмосферним тиском у даний час не застосовуються через низьку продуктивність, громіздкості апаратури і відповідно значні капіталовкладення, істотні втрати аміаку і необхідність застосування дорогого і не надто ефективного лужного очищення газів, які виділяються з оксидів азоту. Сучасні установки, що працюють під підвищеним тиском (від 0,2 до 1 МПа), і комбіновані розроблені за принципом енерготехнологічних систем, у яких енергія газів (пов'язана з їх високою температурою і тиском) і теплота реакції окислення аміаку використовуються для стиску повітря і нітрозних газів, а також одержання технологічної пари. Цими ж схемами передбачено більш повне використання низкопотенційної теплоти.
Принципова технологічна схема одержання розведеної азотної кислоти під підвищеним тиском наведена на рис. 1.
Рис. 1. Принципова технологічна схема одержання розведеної азотної кислоти під підвищеним тиском (0,73 МПа)
1 повітрозабірна труба; 2 повітроочисник; 3 газовий компресор; 4 – газова турбіна; 5 повітропідігрівач; 6 випарник аміаку; 7 змішувач з фільтром; 8 – онтактний апарат; 9, 17казанутилізатор; 10 окислювач з фільтром; 11 – абсорбційна колона; 12 обдувна колона; 13 холодильникконденсатор; 14 підігрівач хвостових газів; 15 реактор каталітичного очищення; 16 камера згоряння; 18 вихлопна труба
Атмосферне повітря після відповідного очищення надходить у компресор 3, який приводиться в рух газовою турбіною 4. У компресорі повітря стискається до тиску 0,73 МПа, нагріваючись при цьому до 135°С, і надходить далі в підігрівач повітря 5, де його температура підвищується до 250 °С за рахунок теплоти нітрозних газів, які виходять з окислювача 10. У змішувачі 7 повітря змішується з газоподібним аміаком, яке надходить сюди з випарника аміаку 6. Аміачноповітряна суміш, що утворилася, далі надходить у контактний апарат 8, де при температурі близько 900 оС на PtRhPdкаталізаторі відбувається окислення аміаку. Нітрозні гази, що містять 9,0 9,5% NO2 надходять у казанутилізатор 9, у якому відбувається охолодження до необхідної температури й утворення пари. Далі гази надходять в окислювач 10, у якому окислюються до діоксиду азоту. Охолоджені в підігрівачі повітря 5, підігрівачі хвостових газів 13 і холодильникуконденсаторі 12 до температури близько 45 °С нітрозні гази надходять в абсорбційну колону 11, зрошувану протипотоковим струменем води. Оскільки абсорбція NO2 водою екзотермічна, абсорбційні тарілки мають змієвидні холодильники, у яких циркулює охолодна вода (на схемі не показано). Отримана азотна кислота надходить в обдувну колону 12, де за допомогою гарячого повітря з готової азотної кислоти відбувається обдувка розчинених у ній нітрозних газів, що подаються в абсорбційну колону. Хвостові гази, пройшовши систему каталітичного очищення від оксидів азоту відновленням їх аміаком до елементного азоту, викидаються в атмосферу.
В установках такого типу ступінь перетворення аміаку в азотну кислоту досягає 9899%, а концентрація кислоти 6062%. Однак при окисленні аміаку під тиском збільшуються витрати платинового каталізатора. Тому застосовують системи, у яких окислення аміаку проводять при більш низькому тиску (~0,4 МПа), ніж окислення оксиду азоту (до 1,2 МПа).
Сучасні азотнокислі ХТС характеризуються високою потужністю окремої технологічної нитки, що складає 380400 тис. т/рік. Зазначені системи дозволяють одержати лише розведену азотну кислоту.
б) Виробництво конценрованої азотної кислоти
Для виробництва вибухових речовин, деяких пластичних мас, барвників потрібна концентрована кислота (98%). Азотну кислоту такої концентрації можна одержати або концентруванням розведеної азотної кислоти або прямим синтезом.
Відгоном води з розведеної азотної кислоти можна одержати лише 68%ний розчин, оскільки саме така концентрація відповідає азеотропній суміші HNO3—Н2О. Тому концентрування проводять із застосуванням водовіднімаючих засобів, таких, наприклад, як 9294%ва H2SO4. Концентрована сірчана кислота, яка утворює при цьому гідрати, кипить при більш високій температурі, ніж 100%ва HNO3. У якості водозабираючого засобу може використовуватися також нітрат магнію.
В даний час значне застосування знаходить прямий синтез концентрованої азотної кислоти, що протікає за рівнянням реакції
2N2O4 (р) + 2Н2О (р) + О2 (г) ↔ 4HNO3 (р), ∆Н = 59,5 кДж
Поглинання димера діоксиду здійснюється розведеною азотною кислотою, що містить близько 45% води. Ця операція здійснюється в автоклаві при 90 °С і 5 МПа. В автоклаві виходить так званий нітроолеум HNO3* nNO2, що містить до 25% NO2. Після обдувки диоксиду азоту і виходить 9798%на азотна кислота.
5) Зберігання і перевезення азотної кислоти
Розбавлений 4760%ний розчин HNO3, зберігають у резервуарах з нержавіючої сталі; невеликі кількості зберігають і перевозять у скляних бутелях місткістю 2050 л. Скляні бутелі мають бути упаковані в кошики або дерев'яні ящики.
Концентровану HNO3 зберігають і перевозять в алюмінієвих цистернах. Її змішують з невеликою кількістю (7,5%) купоросного масла і таку суміш (меланж) відправляють споживачам у цистернах з вуглецевої сталі. Перевозити концентровану HNO3 у скляному посуді з дерев'яною тарою не дозволяється.
6) Преспективи розвитку та вдосконалення технології виробництва азотної кислоти
До сучасних тенденцій розвитку технології виробництва азотної кислоти відносяться:
1.забезпечити технологію процесу більш надійними конструкціями апаратів та машинних агрегатів;
2.підвищувати ступень кислої абсорбції;
3.підвищити рівень використання тепла хімічних реакцій;
4.підвищити коефіцієнт корисної дії енергії стислих газів;
5.збільшення швидкості процесу на всіх його етапах;
6.зниження шкідливих викидів в атмосферу;
7.збільшення потужності азотнокислотних установок;
8.постійно збільшувати виробництво концентрованої азотної кислоти,що дозволить спростити методи отримання аміачної селітри та інших азотних добрив;
9.зменшення витрат платинового каталізатора,за рахунок уловлення фільтрами платинового пилу;
10.застосування в якості каталізаторів сплавів платини з полодієм і ренієм; 11.Упроводження у виробництво комбінованих каталізаторів.
7) Обсяги виробництва азатовмісних добрив в Україні
Однією із провідних підгалузей хімічної промисловості України є виробництво мінеральних добрив.
В цілому її частка становила понад 20% в колишньому Радянському Союзі. У стране вироблялись усі три основних види добрив — азотні, фосфорні, калійні. Виробництво складних добрив було б незначним за обсягами. До початку 60х років найбільше вироблялось фосфорних добрив, але й потім на перше місце вийшли азотні добрива (понад 60% всього виробництва у 1990 р.).
Азотні добрива (аміачна селітра, карбомід, сульфат амонію тощо) отримують в результаті синтезу азоту повітря й водню, виділеного із відходів коксохімічного й доменного виробництва, а також природних газів. Підприємства, що виготовляють азотні добрива, розміщують поблизу крупних коксохімічних заводів у Донбасі й Придніпров " ї (Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Горлівка тощо), але в трасі газопроводів в районах інтенсивного розвитку сільського господарства (Лисичанськ, Черкаси, Рівне) й в припортовому районі Одеси. Поряд із добривами тут, як правило, виготовляють азотну кислоту й супутні продукти, що використовуються для виробництва пластмас, синтетичних волокон, кіноплівки, різноманітних барвників.
Виробництво фосфорних добрив, як правило, тяжіє до районів їхнього споживання (на 1 т простого суперфосфату витрачається 0,5 т сировини). Їх виготовляють у Сумах, Вінниці, Костянтинівці й Одесі. Сировиною для їхні виробництва до останнього години були апатитові концентрати, що надходили із Кольського півострова.
(Мурманська обл. Росії). Останніми роками в зв " язку з значними фінансовими труднощами в стране сировина постачається нерегулярно й у малих обсягах, що є однією із причин різкого скорочення виробництва добрив. А втім в Україні є реальні геологічні й економічні передумови для використання своїх сировинних баз фосфоритів (особливо Кролевецького родовища Сумської обл.) й апатитів. Фосфорні добрива виготовляють також й в Маріуполі з томасшлаків, що їхнього отримують із фосфоромістких керченських залізних руд у процесі доменного виробництва
Література
1. Атрощенко В.І., Каргин С.І. Технологія азотної кислоти. М.: Хімія, 1970. 496с.
2. Софронов А.Л. Технологія зв'язаного азоту. Пермь.1973.
3. Довідник азотчика, т.1. М.: Хімія, 1986.
4. Довідник азотчика, т.2. М.: Хімія 1987.
5. Атрощенко В.І. і ін. Курс технології зв'язаного азоту. М.: Хімія, 1969. 384с.