Рецензія на монографічне дослідження «Олекса Новаківський», виконана студенткою факультету культури і мистецтв кафедри театрознавства і акторської майстерності, групи КМК – 31 Крижевич Юлією Олександрівною.
Монографія В. А. Овсійчука «Олекса Новаківський» присвячена дослідженню та вивченню життя і творчої діяльності Олекси Новаківського, видатного художника галицьких земель першої половини ХХ ст.
Монографічне дослідження спирається на солідний джерелознавчий масив, виявлений у рукописному відділі бібліотеки ім. Стефаника, приватний архів Івана Голубовського, опубліковані критичні нариси сучасників Олекси Новаківського І. Залозецького та М. Голубця, спогади, листи тощо.
Видання складається із вступної статті, загальної частини, завершення, ілюстративного блоку та каталожної частини, що виступає окремим додатком до монографії.
У змістовній вступній статті, ґрунтованій на ретельному аналізі творчості митця, дослідник розглядає хід образного мислення художника, що втілене засобами знаковосимволічного вислову і спрямований на утвердження ідеї соборності української нації. Водночас автор простежує еволюцію ідейнотворчих пошуків митця у форматі окресленої теми: від пейзажноліричної тематики до створення метафоричних образів видатних історичних персоналій – героїв українського народу, яким художник ознаменовує героїчне минуле України та стверджує прагнення до єдності та відродження Української державності.
Дослідник запропонував оригінальний підхід щодо визначення життєвих періодів у творчості Олекси Новаківського, умовно розділивши відповідно до періодів життя і творчості митця. Таких періодів є 3:
1/ Ободівка – Одеса, де розглянуто дитинство, юність, становлення молодого митця;
2/ Краків: Особливу увагу приділено визначенню теоретичних засад проблеми становлення митця у Польщі (так, званий могильницький період). Тут чільне місце відводиться спілкуванню художника з близькими йому по духу людьми: з сім’єю Голубовських – Гогульских, портрети яких є окрасою творчого доробку митця «Портрет Сільвестра Голубовського», «Портрет лікаря Гогульського», а також їхніх жінок і дітей.
3/ Львів: значну увагу автор приділяє причинам повернення митця на Україну, що було спровоковане через знайомство з Андреєм Шептицьким, завдяки якому була заснована художня школа. В. Овсійчук звернув увагу на те, що представників мистецької школи Новаківського, об’єднувала позитивістська методологія, а також так звана «героїкооптимістична» концепція в оцінці минувшини. Не випала з поля зору автора монографії і громадська та політична діяльність представників школи.
Монографія В. А, Овсійчука є цілісним фундаментальним дослідженням; виконана на належному теоретикометодологічному рівні на межі мистецтва та фаховому знанні життя і творчості Олекси Новаківського.
Актуальність, новизна положень і висновків монографії, теоретичне і практичне значення її основних положень і висновків не викликає сумнівів. Результати дослідження можуть бути використані в подальших дослідженнях не лише у вивченні творчої діяльності Олекси Новаківського, а й для сучасного переосмислення проблеми становлення митця у світі.