План
1. Вступ.
2. Специфіка роботи архівів.
3. Опис відвіданих за період практики архівів Львова.
4. Висновок.
5. Література.
Вступ
У складному процесі утвердження нашої держави у глобалізованому світі роль архівної справи є надзвичайно важливою. Активно працюють Львівські архіви за усіма основними напрямками архівної діяльності від забезпечення збереженості документів, поповнення Національного архівного фонду, зміцнення матеріальнотехнічної бази до популяризації архівних документів та всебічного використання їх інформації. Своєю щоденною наполегливою творчою працею архівісти забезпечують надійне збереження і примноження Національного архівного фонду — нашого безцінного скарбу, пам’яті нації, в якій акумульовано історичні документи про багатовікову історію України.
Саме тому, Національний архівний фонд утвердився в останні роки як важлива складова інформаційного простору України. В архівосховищах нашої держави сконцентровано безцінні скарби історії та культури, невичерпні джерела людської пам'яті.
Здатність зберігати та примножувати свою історикокультурну спадщину, поєднувати у своїй діяльності минуле, сьогодення і майбутнє свідчить про зрілість та духовний і інтелектуальний розвиток нації тому, збираючи документи й зберігаючи їх для прийдешніх поколінь, архівісти виконують важливу і відповідальну місію, бо без архівів, без історичної пам'яті немає історії народу, а отже немає й самого народу. Адже, документальні свідчення, що дійшли до нас із минулого, допомагають відчути дихання далеких епох, зрозуміти логіку подій, що відбувалися, перейнятися думками і сподіваннями своїх попередників, відкрити нові грані їхнього життя. Так само ми передаємо своїм нащадкам неоціненну спадщину документи нашої епохи.
Отже, завдяки професійній діяльності працівників архіву стали можливими доступ до документальної бази досліджень складного і часом трагічного минулого України, утвердження історичної правди і справедливості, нові здобутки вітчизняної історичної науки мільйони громадян України отримали документальні підстави для захисту своїх конституційних прав.
Специфіка роботи архівів.
Відомо, що Національний архівний фонд України (надалі НАФ) – це складова частина вітчизняної історії – культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства.
Звичайно, що НАФ України діє відповідно до закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» це сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну, цінність і є надбанням української нації та складовою частиною вітчизняної і культурної спадщини.
Саме, тому важливо з’ясувати, що розуміють під поняттям «архів» і «архівний документ».
Архівний документ відповідно до визначень у законах України:
1. документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна. /ЗАКОН УКРАЇНИ Про Національний архівний фонд та архівні установи (ст.1) м.Київ, 24 грудня 1993 року N 3814XІІ ( В редакції Закону N 2888ІІІ від 13.12.2001 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 534V від 22.12.2006 )/
2. документ незалежно від його виду, типу матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню./ ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Положення про порядок зберігання Національним банком України та банками України документів в умовах особливого періоду (Положення, п.1.3) 26.03.2004 N 134 /
3. документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна./ ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я Про затвердження Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду (Положення, п.1.1) 20.07.2004 N 1660 /
4. документ, що припинив виконувати функцію, задля якої був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на його цінність для особи, суспільства чи держави. / ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України (Інструкція, Додаток 1) 01.04.2010 N 18 /.
Архі́в (лат. archivum) — місце або установа, що зберігає документи. Архів є інформаційною системою — організаційно упорядкованою сукупністю архівних документів, довідкового апарату, включаючи бази і банки даних, та інформаційних технологій. Архів, також займається інформаційною діяльністю, основними видами якої є одержання, зберігання, "використання та поширення архівної інформації. Документи, що зберігаються в архіві, є об'єктом інформаційних відносин права власності, авторського та суміжних прав. [1,6]
Організація роботи архіву:
1. управління архівом – організація виконання працівниками завдань і функцій та реалізації повноважень архіву Управлінням архівом здійснюється відповідними органами виконавчої влади (місцевого самоврядування) вищого рівня, директором та іншими керівними працівниками архіву організаційнорозпорядчими, економічними, соціальними і виховними методами.
2. користування документами архіву та використання архівної інформації.
3. інформаційне забезпечення споживачів у порядку ініціативного інформування.
4. інформативне забезпечення споживачів за їх запитами.
5. видавання документів у тимчасове користування за межами архіву.
6. демонстрація документів або оприлюднення архівної інформації під час проведення інформаційних заходів.
7. публікаційна діяльність архіву.
8. науководослідна та методична діяльність архіву(НДР) – здійснення архівом наукових досліджень і науковоінформаційної діяльності, результати якої спрямовані на удосконалення архівної справи та діловодства.
9. методична робота архіву – це розроблення і вдосконалення архівних технологій та впровадження їх у практику. Спрямована на створення раціональних прийомів та методів конкретних робіт і ведеться на основі результатів наукових досліджень та узагальнення досвіду практичної діяльності.
10. інформатизація архівної справи – комплекс організаційних, науковометодичних та технологічних заходів, що забезпечують створення за єдиними методологічними і методичними засадами взаємопов’язаних інформаційних технологій в архівній справі у формуванні національних архівних інформаційних ресусів.
Державні архіви є основною ланкою системи архівних установ України. Ці спеціалізовані державні установи організовують формування Національного архівного фонду, забезпечують надання архівної інформації користувачам. Адже, документи,що зберігаються в архіві, належать до архівних інформаційних ресурсів, які є складовою частиною національних інформаційних ресурсів України Вони разом із Державним комітетом архівів України здійснюють управління архівною справою і діловодством. [1,19]
Держкомархів України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства та водночас архівною установою системи архівних установ України. [1,20]
Держкомархів України в межах повноважень у сфері архівної справи і діловодства, визначених законом, бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, здійснює нормативноправове регулювання відносин, визначає перспективи та пріоритетні напрями розвитку, здійснює міжгалузеву координацію, функціональне регулювання та міжнародне співробітництво. Він також контролює діяльність архівних установ і служб діловодства, організовує нормативноправове, науковометодичне, інформаційне забезпечення їх діяльності, формування вимог до комп'ютеризації діловодства і архівної справи та до створення, реєстрації, обліку, зберігання електронних організаційнорозпорядчих документів.
Звідси, архіви здійснюють увесь спектр послуг для підприємств та установ усіх форм власності з організації документообігу та упорядкування документів. Перед початком робіт архівісти проводять оцінку стану архівного фонду підприємства або організації. Усе це відбувається для якісного забезпечення національних інтересів, пов'язаних з формуванням, зберіганням і використанням архівного фонду, а також для успішного розвитку архівної справи і захисту її від чинників, що створюють можливості несанкціонованого розповсюдження, крадіжки, втрати, псування, знищення, приховування, перекручення, _підробку, блокування архівних документів і архівної інформації, виснаження архівноінформаційних ресурсів, зачіпання інтересів вітчизняних користувачів та інших загроз і небезпек.
Для забезпечення безпеки архівної справи архів здійснює:
прогнозування, виявлення й оцінку внутрішніх та зовнішніх загроз і небезпек;
створення нормативної бази, розроблення і здійснення комплексу заходів щодо випередження, нейтралізації чи ліквідації зазначених загроз і небезпек;
координація дій органів державної влади, архівних та інших установ щодо захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства, держави у цій галузі
Типологія архівів:
за своїм профілем — основним видовим складом документів, що підлягають зберіганню в них, — архіви поділяються на загальні та спеціалізовані, такі, що комплектуються, та історичні.
• Загальні архіви зберігають документи незалежно від часу їх створення галузевої належності, виду носіїв інформації, способу і техніки закріплення інформації.
• Спеціалізовані архіви зберігають документи, що обмежуються тематикою, належністю до певних галузей чи сфер діяльності, видами носіїв інформації, способом і технікою закріплення інформації. До спеціалізованих архівів належать Центральний державний архів громадських об'єднань України, Центральний державний кіно фотоархів України ім. Г.С. Пшеничного , Центральний державний науковотехнічний архів України, Центральний державний архів музей літератури і мистецтва
України та галузеві державні архіви.
згідно статусу: державні, приватні, громадські і церковні архіви, які водночас можуть поділятися на менші.
Наприклад: Загальна архівна база України поділяється на:
9 – центральних архівів;
25 обласних;
500 – місцевих і районних.
за ступенем доступності на відкриті і таємні.
залежно від специфіки створення документів /галузеві архіви, що містять картографію та науковотехнічну документацію, а також, у виключному порядку архіви Міністерства Внутрішніх справ і Міністерства Закордонних справ.
за специфікою зберігання документації поділяють на:
• історичні;
• обмежені за строком давності (75 років),
• за носієм на якому закріплена інформація
Залежно від того, чи здійснюють архіви систематичне поповнення своїх архівних фондів документами, що утворилися в їхніх джерелах комплектування, чи зберігають закриті архівні фонди установ попередніх історичних епох, архіви поділяються на такі, що комплектуються та історичні. [6,121]
Профіль архіву визначається за погодженням з державною архівною установою вищого рівня органом, що його утворює, і закріплюється у положенні про архів.
Окремі архіви через те, що у них зберігаються унікальні документальні комплекси загальнонаціонального значення, в установленому порядку віднесено до соціальнокультурних установ, що мають особливу суспільну значущість.
Отже, державний архів – це установа, що забезпечує формування Національного архівного фонду, облік і зберігання його документів та використання їх інформації .
Архів як інформаційна служба і суб’єкт інформаційних відносин бере участь у реалізації державної політики у сфері інформаційних відносин, здійсненні інформаційної діяльності, основними видами якої одержання, зберігання, використання та поширення архівної документації. [2,337]
Архів є установою, що створена і фінансується державою та призначена для формування НАФ, обліку і зберігання його документів, забезпечення використання їх інформації.
Відповідно до призначення і мети діяльності архів за дорученням держави і в межах, визначених законодавством, здійснює певні повноваження держави щодо володіння, користування і розпорядження частиною НАФ, що належить державі і зберігається у зазначеному архіві згідно з його профілем і рангом Архів може зберігати також документи НАФ, що не належать державі, і за дорученням їх власників здійснювати певні повноваження щодо. володіння, користування і розпорядження цими документами.
Архів зберігає документи НАФ постійно. Частина місцевих архівних установ залежно від їх рангу зберігають документи протягом строків, визначених органом виконавчої влади вищого рівня, з наступним передаванням зазначених документів до відповідного державного архіву на постійне зберігання. У разі зміни форми власності на документи такі передавання оформлюються угодами.
Архів зберігає документи НАФ в особливому режимі, що забезпечуєїх збереженість і збереженість інформації, що міститься в них, цілісність упорядкованих документальних комплексів (архівних фондів, архівних колекцій, архівних зібрань тощо), доступність їх для користувачів. Для цього архів веде комплектування, здійснює заходи щодо забезпечення збереженості документів, створює і вдосконалює довідковий апарат, забезпечує умови для користування документами, задовольняє інформаційні запити органів державної влади, інших юридичних осіб, забезпечує реалізацію конституційних прав фізичних осіб для одержання архівної інформації, 3 власної ініціативи і здійснює використання архівної інформації в державних та суспільних інтересах,а також регулює доступ до документів, що спеціально охороняються – законодавством.
Опис відвіданих за період практики архівів Львова.
1. Львівська картинна галерея мистецтв вул. Стефаника, 3
До 4 лютого 1998 р. львівська картинна галерея це найбільший художній музей України, в якому зібрані унікальні твори живопису, скульптури, графіки, декоративноужиткового мистецтва країн Західної та Східної Європи від середньовіччя до сучасності. [3,92]
Загальна кількість експонатів збірки становить понад 50 тис.
Рішення про створення у Львові галереї європейського мистецтва було прийнято міським магістратом у 1897 р. Протягом 19601990 рр. Львівська картинна галерея перетворилася на значний музейний центр з кількома філіалами. Музей володіє найбільшою в Україні збіркою творів польського та австрійського малярства, дерев'яної скульптури, великою колекцією українського портрета XVIXVIII ст.
Архів Львівська картинної галереї мистецтв належить до галузевого типу архівів.
У 2007 році архів Галереї мистецтва було розділено на 2 самостійні відділи:
1) Архів Галереї мистецтва;
2) Архів діячів мистецтва та біографії, який займається технічною специфікою роботи. Штат відділу – 2 особи.
2. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України(ЛННБУ), відділ рукописів. вул. В. Стефаника, 2.
Бібліотека формально заснована 2 січня 1940 року, однак її коріння сягають XVI ст. Ця славетна книгозбірня склалась на базі 84 відомчих і приватних бібліотек Львова і всього західного регіону України. Сюди увійшли бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка і Народного дому, збірки яких на той час становили близько 500 тис. одиниць збереження, численні книгозбірні "Просвіти", частина бібліотекиархіву "Ставропігії", значна частина збірки Оссолінських, конфісковані бібліотеки монастирів, приватні збірки, а також бібліотеки національних товариств. У 2008 р. бібліотека отримала статус національної установи і назву — Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України. Очолює Бібліотеку членкореспондент НАН України Мирослав Миколайович Романюк.
Бібліотека — потужний інформаційний і науководослідний центр. Її фонди становлять більше 7 млн. одиниць збереження. Гордістю і окрасою бібліотеки є збірка української та зарубіжної періодики XIXXX ст. Цінну частину бібліотечного зібрання становлять унікальні стародруки, рукописи, збірки карт, нот, іменних бібліотечних і архівних колекцій видатних письменників, вчених, культурних і політичних діячів. До послуг читачів широкий вибір суспільнополітичної, природознавчої, мово і літературознавчої, мистецтвознавчої, з питань вітчизняної і світової історії, етнографії, технічної та ін. літератури. У 13 читальних залах (загальних, галузевих і спеціалізованих, розташованих безпосередньо у відділах) обслуговують, передусім, науковців з України та зарубіжжя, а також студентів вищих навчальних закладів.
Основними напрямками наукової дiяльностi Бiблiотеки є участь у пiдготовцi нацiональної бiблiографiї української книги та перiодики, науковобiблiографiчне розкриття книжкових, рукописних, мистецьких фондiв, книгознавчi дослiдження, дослiдження iсторiї та теорiї журналiстики, музикознавчi дослiдження за комп'ютерною системою УНСАКАТ, редакцiйновидавнича робота, автоматизацiя та комп'ютеризацiя бiблiотечних процесiв. Установа видає "Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника" та "Збірник праць Науководослідного центру періодики".
У складi Бiблiотеки 11 функцiональних, 11 наукових вiддiлiв і Науководослiдний центр перiодики. Вони, як i фонди Бiблiотеки, розташованi у 6ти рiзних спорудах Львова. У головному корпусi (пам'ятка архiтектури ХVIII ст.) на вул. Стефаника, 2 розмiщенi вiддiли: бiблiотекознавства, наукової бібліографії, систематизацiї, комплектування, опрацювання, обслуговування читачiв, рукописiв, бiблiотечних фондiв, редакційновидавничий, автоматизації та комп'ютеризацiї бiблiотечних процесiв. У iнших будинках розташованi вiддiли: рiдкiсних видань, реставрацiї та консервацiї книг, сектори картографiї та нової нiмецькомовної лiтератури, Науководослiдний центр перiодики (вул. Лисенка, 14, колишнє примiщення бiблiотеки Народного дому), вiддiл мистецтва (вул. Бiблiотечна, 2, у будинкумузеї Баворовських), українознавчої лiтератури (вул. Винниченка, 24, у примiщеннi колишньої бiблiотеки Наукового товариства iм. Шевченка); оперативної полiграфiї та зовнiшнього обслуговування читачiв (вул. Дудаєва, 15). Крiм обслуговування читачiв, основним завданням функцiональних вiддiлiв є зберiгання i комплектування бiблiотечних фондiв, бiблiотечноiнформацiйна робота та довiдковобiблiографiчна дiяльнiсть, методичне керiвництво бiблiотеками установ Захiдного наукового центру, автоматизацiя та комп'ютеризацiя бiблiотечних процесiв та iн.
Від початку ХІХ ст. бібліотека створює електронну базу даних своїх фондів і надає доступ до електронного каталогу. Щороку виконує понад 215 тис. читацьких замовлень, отримує бл. 20 тис. назв літератури (серед них — 5 тис. іноземної), здійснює міжнар. книгообмін з 80 партнерами з 15 країн. 2000—07 видвом ЛННБУ було оприлюднено 166 окремих видань, тиражем понад 68 тис. примірників, обсягом бл. 4 тис. друкованих аркушів, опубліковано бл. 1 тис. наук. статей. Бібліотека влаштовує тематичні книжкові і худож. виставки, у т. ч. за кордоном, проводить наук. конференції і «круглі столи».
2008 фонди ЛННБУ налічували понад 7 млн одиниць зберігання. Серед них — інкунабули, палеотипи, рукописні книги 13—18 ст., збірка україніки — книжкові й періодичні видання, що виходили в Україні і поза її межами в 19—20 ст., колекція оригінальних творів західноєвропеських, китайських, японських художників, львів. митців різних поколінь (рисунків, акварелей, гравюр), нотний фонд та картографічна колекція.
Фонд відділу україніки (300 тис. одиниць збереження) містить праці з різних галузей українознавства. Особливу цінність становлять прижиттєві видання класиків українського письменства, а також колекція української преси кінця XIX — поч. XX ст. До послуг науковців праці, присвячені міжнародним зв'язкам України, еміграційні видання та праці про еміграцію, енциклопедії , довідники, словники та бібліографічні покажчики.
Фонди вiддiлу рiдкiсної книги нараховують 250 тис. одиниць збереження. Це, передусiм, цiннi колекцiї стародрукiв, палеотипiв, iнкунабул, твори класикiв української та зарубiжної лiтератури ХIХХХ ст., колекцiї нелегального та забороненого друку, мiнiатюрних видань, букварiв, листiвок, рiдкicної перiодики. Стародрукованi видання кириличним, глаголичним, гражданським та латинським шрифтами — це першодруки Ш. Фiоля, Ф. Скорини, Б. Вуковича, I. Федорова; видання Львiвського братства, КиєвоПечерської та Почаївської Лаври, Унiвського та Чернiгiвського монастирiв, а також друкарська продукцiя майже всiх захiдноєвропейських видавничих центрiв ХVХVIII ст.
Вiддiл рукописiв — один з найбагатших центрiв документальноi спадщини українського народу. Його унiкальнi фонди налічують понад 120 тисяч одиниць збереження ХIIIXX ст. У них представленi матеріали майже з усiх питань середньовiчної i нової їсторiї України та сусіднїх держав. Це пам'ятки писемностi слов'янськими, захiдноєвропейськими, схiдними мовами на пергаментнiй та паперовiй основах; матерiали до iсторiї землеволодiння, мiського господарства, торгiвлi; документи з iсторiї, фiлософiї, релiгiї, права, медицини, математики; художнi та музичнi твори; автографи видатних постатей культури, науки, полiтичних, вiйськових, громадських дiячiв. [3,97]
Основні напрями роботи відділу рукописів:
збирання архівів історичного минулого України, українських та зарубіжних письменників, їх науковий опис та організація наукового використання;
науководослідна робота у галузі текстології та літературного джерелознавства:
1. дослідження літературознавчих джерел;
2. дослідження історії створення та публікації літературних творів, редакції та варіанти, встановленння основного тексту, питання атрибуції, датування, композиції;
3. підготовка науковокритичних та академічних видань української писемної спадщини: упорядкування, науковиї коментар.
У фонді вiддiлу мистецтва зібрано понад 300 тис. українських та зарубiжних видань з проблем образотворчого та декоративноприкладного мистецтва, архiтектури та музики: книг, альбомiв, журналiв, нот, графiчних та художнiх творiв, фотографiчних збiрок. Унiкальним є фонд графiки рiзної техніки виконання вiд ХV ст. i до наших днiв. У колекцiї гравюри А. Дюрера, Х. Рембранта, К. Уамаро, Н. Орди, О. Кульчицької, Л. Левицького, Ш. Остафiйчука, I. Крислача, Б. Сороки та iнших. У фондi нот представленi видання М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, М. Лисенка, Н. Вахнянина, Л. Ревуцького, О. Кошиця, Б. Лятошинського, а також зарубiжних композиторiв Ф. Шуберта, В.А. Моцарта, П. Чайковського, M. Mусоргського, С. Монюшка, Ф. Шопена та iн.
3. Державний архів Львівської області , Львів, вул. Підвальна, 13
У грудні 1939 року був створений Державний архів Львівської області на базі Львівського державного архіву. До 1941 року архів називався "Львівський обласний історичний архів". З 1941 1958 Державний архів Львівської області. З 1958 1980 Львівський обласний державний архів. З 1959 року Львівському обласному архіву передано документи Дрогобицького обласного архіву. З 1980 Державний архів Львівської області (ДАЛО).
Володіючи всебічними знаннями у сфері архівної справи та управління документами, архів пропонує всеохоплюючу концепцію управління документами та архівами підприємств і організацій будьяких форм власності. Завдяки використанням останнього досягнення в практиці управління документами і застосуванню інноваційних продуктів і рішень, архіви Львова забезпечують своїм клієнтам істотне скорочення витрат та оптимізацію бізнеспроцесів. [5,6]
Фонди
5069 фф., 2367069 спр., 17841999 рр.;
7922 од. зб. науковотехнiчної документацiї, 19641985 рр.;
1577 од. зб. кiнодокументiв, 19591986 рр.;
39309 од. зб. фотодокументiв, 19461993 рр.;
555 од. зб. фонодокументiв, 19601995 рр. Та періоду 17871999 рр.
Архів містить фонди установ і організацій періоду АвстроУгорщини (17841918), Польщі міжвоєнного періоду (19181939); періоду приєднання західноукраїнських земель до УРСР (19391941), періоду війни (19411945), повоєнних часів (19451991). Документи архіву висвітлюють економічний, політичний і культурний розвиток Львівської та Дрогобицької областей.
Фонди установ періоду панування АвстроУгорщини містять відомості про діяльність органів місцевого самоврядування, суду, прокуратури, поліції. Особливу цінність мають фонди Львівського магістрату, вузів; фонд Дирекції поліції у Львові містить цінні документи з історії суспільнополітичних відносин у Львові (революційний рух, діяльність громадськополітичних організацій, історія преси). [6,121125]
Фонди установ, підприємств і організацій періоду довоєнної Польщі (19181939) містять документи органів державного управління й самоврядування, господарських, економічних і фінансових органів, промислових підприємств, учбових закладів, профспілок та громадських організацій.
Особливу цінність становлять фонди Львівського воєводського управління і повітових староств, окружних судів та прокуратур окружних судів, органів поліції. [9,45]
Фонди радянського періоду містять документи органів державної влади від облвиконкомів до сільських рад, обласних судів і прокуратур, статистичних та фінансових установ, промислових підприємств, банків, транспорту, вузів і шкіл Львівської області, науководослідних інститутів, творчих спілок, особові фонди. [8,23]
Фонди установ і організацій періоду нацистської окупації (19411944) збереглися неповністю. Особливий інтерес дослідників викликають фонди губернаторства дистрикту Галичини, Львівського та Дрогобицького окружних староств, Львівського міського староства, Команди української поліції у Львові, біржі праці, Бюро по вербуванню населення на роботу в Німеччину та деякі інші.
Відділ громадських об'єднань зберігає у своїх сховищах документи обкомів партії і партійних організацій Львівської і Дрогобицької областей, комсомольських організацій та профспілок за 19391941, 19441991 рр.
З особових фондів можна назвати архіви відомого українського бібліографа І. Калиновича, українського письменника В. Гжицького, українського композитора А. КосАнатольського, відомого вченого Г. Сокольницького, відомого українського філолога М. Рудницького, професорів Львівського університету Л. Фінкеля, В. Брухнальського. [7,300]
Описи 11038
Каталоги:
систематичний;
предметнотематичний;
iменний;
географiчний;
систематичний до кiнофотофонодокументiв;
iменний до фотодокументiв;
73 фф., 442801спр. тематично опрацьовано, складено 1346333 тем. карток
Картотеки: громадяни, якi були примусово вивезенi до Нiмеччини у роки Другої свiтової вiйни (Львiвська, Дрогобицька областi) iменна [7,345]
Огляди
1. Тематичнi:
до iсторiї повстання 1863 р.;
до iсторiї участi слов'ян в угорськiй революцiї 18491849 рр.;
документи з iсторiї архiтектури та будiвництва мiст, охоронi пам'яток; iсторiї та культури Львiвської областi;
документи Державного архiву Львiвської областi з iсторiї релiгiї;
документи про боротьбу трудящих областi в роки Другої свiтової вiйни;
документи про суспiльнополiтичну дiяльнiсть І.Я.Франка;
з iсторiї стаханiвського руху на Львiвщинi;
колекцiя фондiв дiячiв революцiйного руху на захiдноукраїнських землях;
про виробничi та культурнi зв'язки трудящих Львiвщини з трудящими братнiх республiк СРСР (19391970);
революцiйний рух у захiдноукраїнських землях в 19171920х рр. [8,2224]
2. Фондовi:
ф. 26 Унiверситет iм. Яна Казимира у Львовi;
ф.Р 119 Львiвський унiверситет iм. І. Франка
Автоматизовані бази даних: Аркушi фондiв 5091 записiв
Науководовідкова бібліотека: 66732 книги і брошури ХІХ ст. 1997 р.
Бібліотека зберігає цінні стародруки, історичну, архівознавчу, краєзнавчу, науководовідкову літературу. Серед періодичних видань газети та журнали, що виходили на території Львівської області. [9,56]
Довідковий апарат бібліотеки систематичний та іменний каталоги.
На базі ДАЛО діє приватна архівна компанія «Вольта» це спеціалізована установа , основним видом діяльності якої є надання послуг у галузі архівної справи та архівного зберігання документів. Компанія проводить весь комплекс робіт пов'язаних з управлінням документацією, наданням послуг аутсорсингу у сфері документообігу, архівування, зберігання та перетворення документів, а також повністю забезпечує взаємодію з державними архівними організаціями України.
Послуги, що надаються компанією ґрунтуються на суворому виконанні вимог законодавчих та нормативноправових актів, що регулюють питання організації роботи архівів та архівних підрозділів, що склалася практиці і перевагах клієнтів.
Я не можу не згадати про Центральний державний історичний архів Львова, що знаходиться у м. Львів, пл. Соборна, 3а., якого нажаль ми не відвідали, та проте саме на нього покладена почесна місія зберігання історичних документів давнього минулого міста Львова. [3.46]
Який складається з:
•Архіву гродських і земських актів м. Львова (17841939)
•Центрального архіву стародавніх актів у м. Львові (19391941)
•Державного архіву Львова (19421943)
•Відділу давніх актів Державного архіву Львівської області (19441945)
•Філіалу Центрального державного історичного архіву УРСР (19461958)
•Центрального державного історичного архіву УРСР, м. Львів (19581992)
•Центрального державного історичного архіву України, м. Львів (з 1992 р.)
Фонди
764 фондів
1 114 583 справи за 12331999 рр. [4,4346]
Архів містить документи періоду ГалицькоВолинського князівства, фонди центральних установ і організацій старопольського періоду (ХІVХVІІ ст.), австроугорського (17721918) та російського (19141915) панування в Галичині, Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки (19171918), Польщі міжвоєнного періоду (19181939), а також невеликі групи документів радянського періоду (19391941) та німецької окупації (19411944). Документи архіву висвітлюють економічний, політичний і культурний розвиток Західної України, боротьбу українського народу за створення незалежної держави.
Найдавніші документи архіву представлені колекцією пергаментних грамот (11761800). Серед пергаментних документів міждержавні угоди, папські булли, привілеї королів, князів, воєвод та старост, які були надані містам, селам, церквам, костьолам, монастирям, синагогам і цехам, а також маєткові угоди. У колекції знаходяться й грамоти, що стосуються Франції, Італії, Молдови, Валахії, Німеччини, Угорщини та інших держав усього 13а мовами.
У збірці кореспонденції зберігаються листи державних, громадських і церковних діячів, зокрема гетьмана Б. Хмельницького, а також інших українських гетьманів, митрополитів, польських і шведських королів, князів, молдавських господарів, німецького імператора, турецького султана та ін.
В архіві репрезентований один з найповніших корпусів документів міського самоврядування акти гродських і земських судів Галичини (13821800). Фонд Магістрату м. Львова зберігає цінні документи Ради і Лави міста, війтівського та лонгернського урядів, міських судів ХІVХVІІІ ст. Серед них рукописи відомих львівських хроністів В. Зіморовича, Я. Альнпека, Я. Юзефовича та ін.
Архів зберігає матеріали ХVІХVІІ ст. фонду Львівського (Успенського або Ставропігійського) братства, які є цінним джерелом до дослідження процесів суспільнополітичних рухів, проблем упровадження Унії та григоріанського календаря, розвитку полемічної літератури та біографічних розшуків значних діячів української культури.
В архіві знаходяться багаті збірки документів церковних установ конфесій ХІІІ середини ХХ ст. Значна їх кількість свідчить про багатовікове співіснування різних культур на території Галичини і містить акти з історії грекокатолицьких, римськокатолицьких, православних, вірменських, єврейських євангелістських церков, а також історикостатистичні матеріали щодо діяльності релігійних інституцій (фонди консисторій, ординаріатів, капітул, деканатів, парафій, монастирів, кляшторів, конгрегацій, гмін, церковних братств). Понад 40 тис. од. зб. 13001945 рр. знаходяться у збірці актів грекокатолицької Консисторії у Львові.
Панування Австрійської (з 1867 р. АвстроУгорської) імперії (17721918) відтворено у великому масиві документів. Важливим серед них є фонд Галицького намісництва (17721921), який налічує близько 200 тис. од. зб. 14481934 рр. Також зосереджені фонди таких адміністративних урядів, як Становий комітет (17741860), Галицький становий сейм (17831945), Крайовий комітет, а також міністерської комісії по звільненню селян від панщини у Львові (18511871) та Станіславі (18411855).
Інформація про суспільнополітичне життя, міжнародні відносини, політичні процеси, народновизвольний рух і таємні революційні організації міститься у фондах судових інституцій: Шляхетського суду у Львові (17741888) та Станіславі (18121855), Вищого Крайового суду (17731919), Вищої Державної Прокуратури (18361919), Державної Прокуратури (18611918), а також Львівської Адвокатської Палати (18681919).
Значну групу складають фонди господарчих і фінансових інституцій. Матеріали перших поземельних кадастрів Галиції Йосифінської (17851788) і Францисканської метрик (18191820) охоплюють практично всі місцевості. Цінним додатком до них є кадастрові мапи Крайової Земельної Податкової Комісії, яка діяла у Львові та Тернополі.
Цінність становлять особові фонди політичних, громадських, наукових, культурних діячів і документи культурноосвітянських інституцій, наукових організацій і товариств. Серед них заслуговують на увагу збірки Наукового товариства імені Шевченка у Львові, товариств "Просвіта", "Українська бесіда", "Галицькоруська матиця", військовоспортивних, кооперативних, літературних організацій.
Групи документів національних організацій: українських, польських, вірменських, єврейських репрезентують різноманітність культурного життя на території Галичини, зокрема колекція матеріалів фінансовомаєткового стану єврейства, група актів єврейської релігійної гміни, а також численні матеріали сіоністських організацій міжвоєнного періоду (19191939). Збереглися також групи документів стосовно вірменської меншості на західноукраїнських землях.
У фондах зберігаються картографічні колекції, що містять плани Львова ХVІІХVІІІ ст., мапи Г. Л. де Боплана, давні атласи світу і Європи, а також мапи різних держав та інші джерела з історії картографії.
Описи 1394
Каталоги:
систематичний,
іменний,
географічний (384 фф., 383375 спр. тематично опрацьовано, складено 375525 тем. карток) каталоги; огляди фондів, довідкові картотеки.
Картотеки [4.43]
ф.146. Галицьке намісництво тематична
оп.1619 "Фасії" географічна
оп. 64, 64 а, 64 б "Сервітути" географічна
оп. 30 "Індемнізація" географічна
ф.186 "Кадастрові карти" географічна
ф.453, оп.1 "Продаж королівських маєтків" географічна
Огляди
1. Тематичнi:
• вiдгомiн революцiйних подiй 19051907 рр. у Схiднiй Галичинi;
• джерела з iсторiї українського мистецтва XVІXVІІІ ст.
• джерела з iсторiї братств;
• документальнi матерiали про ставлення селян Галичини до аграрних реформ 1848 р.;
• документи з iсторiї антифеодального руху опришкiв у XVIXIX ст.;
• документи з iсторiї Галицької Соцiалiстичної Радянської Республiки;
• документи з iсторiї селянського руху в Схiднiй Галичинi у другiй половинi ХІХ ст.;
• документи про боротьбу захiдноукраїнської прогресивної iнтелiгенцiї за
• возз’єднання з Радянською Україною в 2030х рр. ХХ ст.;
• документи про визвольну боротьбу українського народу проти шляхетської Польщi в першiй половинi XVІІ ст.;
•документи про вiдгомiн повстання декабристiв на захiдноукраїнських землях;
• документи про вiрменськi поселення в захiдноукраїнських землях;
• документи про Вiтчизняну вiйну 1812 р.;
• документи про вплив жовтневої революцiї 1917 р. на пiднесення революцiйного руху в 19171920 рр. в Захiднiй Українi;
• документи про дiяльнiсть О. Довбуша;
• документи про дiяльнiсть В. С. Стефаника;
• документи про дiяльнiсть І. Я. Франка;
• документи про дiяльнiсть І. І. Труша;
• документи про дiяльнiсть І. Федорова;
• документи про дiяльнiсть Т. Г. Шевченка;
• документи про переселення народних мас iз Подiлля в останнiй чвертi XVІІ ст.;
• документи про пiднесення революцiйного руху в Галичинi на початку ХХ ст.;
• документи про повстання 1863 р.;
• документи про участь слов’ян в угорськiй революцiї 18481849 рр.;
• з iсторiї магнатського господарства Галичини XVIII ст.;
• з iсторiї української економiчної думки епохи капiталiзму;
•про поширення ленiнських iдей на захiдноукраїнських землях.
2. Фондові ф. 663 О. С. Терлецький.
Автоматизовані бази даних Аркуші фондів кількість записів – 76195
Документи М. С. Грушевського \кількість записів 90% документів від загальної кількості, що підлягають уведенню до бази даних\
Історія євреїв у Галичині \кількість записів 10246 (9700 справ, 11200 імен)\
Каталог (систематичний, географічний, іменний) \кількість записів 95365 записів\.
Рукописні карти \кількість записів – 800\
Науководовідкова бібліотека 66 473 книги і брощури. Бібліотека зберігає унікальні рукописні книги, стародруки ХVІХVІІІ ст., інкунабули, збірку європейської періодики ХVІІІХХ ст., колекцію листівок, афіш і відозв 19171943 рр. [6,124]
Висновок
На сучасному етапі розвитку архівної справи питання використання інформаційних ресурсів архівних фондів набули надзвичайної актуальності. Необхідність їх дослідження зумовлена посиленням значення в сучасному інформаційному суспільстві про історію нашого краю та дослідження свого геологічного коріння.
Вимогою для сьогодення є аналіз та узагальнення міжнародного й українського досвіду у застосуванні традиційних форм використання документної інформації в архівах та вироблення спільних проектів державного та міжнародного рівнів з використання інформаційних ресурсів архівних документів. Сьогодення вимагає, аби архіви не лише забезпечували користувачам доступ до документів через читальні зали та інформаційні бази, а й надавали їм якомога повну та об'єктивну інформацію про склад і зміст архівних документів через відповідний комплекс науководовідкових засобів.
Ось,чому сумлінна праця архівістів не залишається поза увагою суспільства та держави. Переконана, що професіоналізм архівістів, усвідомлення високої відповідальності перед минулим, сьогоденням і майбуттям будуть і надалі запорукою дбайливого збереження та примноження культурних цінностей і документальної пам'яті українського народу.
Література
1. Архівхівістика: терміни, словник / Авторупорядник Новохатський К. та ін. – К., 1998
2. Архівні установи України: Довідник. Т. 1. Державні архіви / Держкомархів України. УНДІАСД; Редкол.: Г. В. Боряк (голова), І. Б. Матяш, Г. В. Папакін. 2е вид., доп. К., 2005. C. 337349
3. Архівні установи України: Довідник / Авториукладачі О.І. Алтухова, С.І. Андросов, Л.С. Анохіна та ін.; ред. кол. О.С. Онищенко, Р.Я. Пиріг, Л.А. Дубровіна та ін.; упоряд. Г.В. Боряк, С.Г. Даневич, Л.А. Дубровіна та ін.; Державний комітет архівів України, Міністерство культури і мистецтв України; Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського НАН України. К., 2000. С. 9294.
4. Вайнбаум Г. Складання перевідних таблиць до опису фонду "Університет імені Яна Казіміра у Львові" // Архіви України. 1970. № 1. С. 4346
5. Державний архів Львівської області: [Буклет]. Львів, 1988. [6] с.
6. Державні архіви Української РСР: Короткий довід. К., 1972. С. 121125.
7. Львівський обласний державний архів: Путівник / Упоряд.: В.І. Котельнікова та ін. Л., 1965. 375 с.
8. Сизоненко Г. С. Львовский областной государственный архив // Научноинформационный бюлетень. 1950. № 1. С. 2224
9. Філіал Львівського обласного державного архіву у м. Самборі: Путівник / Упоряд.: Е.А. Дубілевський та ін. Л., 1962. 188 с.