Вход

Фондова біржа і проблеми її фунуціонування в Україні

Курсовая работа* по биржевому делу
Дата добавления: 13 февраля 2011
Язык курсовой: Украинский
Word, doc, 473 кб
Курсовую можно скачать бесплатно
Скачать
Данная работа не подходит - план Б:
Создаете заказ
Выбираете исполнителя
Готовый результат
Исполнители предлагают свои условия
Автор работает
Заказать
Не подходит данная работа?
Вы можете заказать написание любой учебной работы на любую тему.
Заказать новую работу
* Данная работа не является научным трудом, не является выпускной квалификационной работой и представляет собой результат обработки, структурирования и форматирования собранной информации, предназначенной для использования в качестве источника материала при самостоятельной подготовки учебных работ.
Очень похожие работы
Зміст
Вступ                                                            
Розділ 1. Теоретичні основи функціонування фондової біржі.                
            1.1. Поняття та сутність фондової біржі.                                                  
            1.2. Нормативно – правове забезпечення фондової біржі.                      
Розділ 2. Аналіз функціонування фондової біржі.                                    
            2.1. Аналіз діяльності посередників на фондовій біржі.              
            2.2. Становлення та розвиток фондової біржі.                                         
Розділ 3. Удосконалення діяльності фондової біржі.                                           
Висновок                                                                  
Література                                                               
 
Вступ
 
Фондова біржа — це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери — не що інше, як різні форми його еквіваленту. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі.
Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціальне важливі сфери, які найбільше його потребують
Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. В окремих випадках на біржах можуть розповсюджуватися цінні папери. Емітентами цінних паперів можуть бути юридичні особи, держава, державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства, іноземні юридичні особи. Громадяни або юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за свій рахунок, є інвесторами. Ними можуть бути також іноземні громадяни та юридичні особи. Ще один учасник ринку цінних паперів — інвестиційна інституція, якій надається право юридичної особи, що дає їй можливість виконувати функції посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду. Інвестиційні компанії можуть займатися організацією випуску цінних паперів та видаванням гарантій щодо розміщення їх на користь третім особам, вкладати кошти у цінні папери від свого імені та за свій рахунок, у тому числі через котування цінних паперів, за якими інвестиційна компанія зобов'язується їх продавати і купувати.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. "Чудо" полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні в часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будьякий момент можуть бути продані на біржі.
   Мета: ми в цій курсовій роботі ознайомимося з загальними поняттями фондової біржі, нормативноправову базу, аналіз діяльності посередників на фондовій біржі та становлення та розвиток фондової біржі.
   Завдання:
 ознайомитися з загальними поняттями про фондову біржу її функції та різновидності;
 розглянути нормативно  правову базу фондової біржі;
 поаналізувати діяльність посередників на фондовій біржі;
 по етапно розглянути встановлення та розвиток фондової біржі;
 розглянемо недоліки фондових бірж на Україні та можливі удосконалення;
 зробимо висновок.
 
Розділ 1.Теоретичні основи функціонування фондової біржі.

1.1. Поняття та сутність фондової біржі.
   Фондова біржа — це невід'ємна частина економіки будьякої розвиненої країни, яка є продуктом природного розвитку економіки. Створюється вона для того, щоб компанії могли одержувати фінансові кошти, необхідні для їхнього розвитку.
   Мале підприємство (з невеликим оборотом капіталу) може використовувати власні кошти на розвиток чи одержати кредит у банку. Великі підприємства не можуть цього зробити з двох причин.
    Поперше, сума фінансових засобів, необхідних для їхнього розвитку, як правило, така велика, що жодне підприємство не тримає такої суми на власному банківському рахунку, тому що гроші повинні постійно знаходитися в обороті.
   Подруге, важко знайти такий банк, який надав би підприємству кредит на суму, яка потрібна на розвиток. Це має бути довгостроковий кредит, і важко переконати керівництво банку в тому, що підприємство зможе погасити кредит і виплатити по ньому відсотки, наприклад, через 10 років.
   Фондова біржа дозволяє у вигляді цінних паперів «продавати підприємство» вроздріб через акції. Інвестори віддають свої гроші підприємству на його розширення і розвиток. Самі вони при цьому стають власниками частини його, що відповідає сумі придбаних ними акцій. Акціонери отримують частину прибутку підприємства — дивіденди. Таким чином, велике підприємство може одержати необхідні йому фінансові ресурси, при цьому основний тягар інвестування лягає на плечі акціонерів.
   У випадку з банківським кредитом підприємство має повернути гроші, та ще й з відсотками, інвесторам же гроші взагалі не повертають. Підприємство виплачує дивіденди, які є частиною прибутку, тому не може бути мови про якусь фіксовану процентну ставку, як у випадку з кредитом. Прибуток може бути як великим, так і зовсім незначним. За рішенням дирекції фірми дивіденди можуть взагалі не виплачуватися.
   У той же час фондова біржа дозволяє інвестору за його бажанням перетворити акції в гроші тоді, коли йому це потрібно. Така необхідність може виникнути як у разі важкого економічного становища інвестора, так і через те, що інвестор знайшов більш вигідні способи вкладення своїх коштів, наприклад, акції іншого підприємства.
   Фондова біржа — це механізм безперешкодного продажу одним інвестором іншому своєї частки (цілком, або вроздріб) в якомунебудь підприємстві, включаючи виплачувані по ній дивіденди.
   Отже, фондова біржа є організаційною формою ринку цінних паперів й існує не тільки для того, щоб підприємства могли одержати необхідні їм фінансові кошти, а й для того, щоб зробити випущені ними акції максимально життєздатними. Якби був відсутній ринок цінних паперів (фондова біржа), ніхто не став би купувати акції, які потім не можна продати.
   Цінностями на фондовій біржі є:
            акції акціонерних підприємств і банків;
            боргові грошові зобов’язання держав і корпорацій — облігації;
            векселі, тобто цінні папери, виписані під надані в кредит товари;
            фрахтові документи, тобто різні страхові зобов’язання під товари, що перевозяться;
            валюта, тобто іноземні банкноти (девізи) чи чеки на іноземні депозити.
   Залежно від виду діяльності біржі є загальними (обертається кілька видів цінностей) і спеціальними (виконують операції тільки з одним видом цінностей: товарні, фондові, фрахтові і валютні).
   Фондова біржа — організований і регулярно функціонуючий ринок з купівлі і продажу цінних паперів. Організаційно фондові біржі представлені у формі суб'єкта, який займається обігом цінних паперів. Під обігом цінних паперів розуміють їх купівлю і продаж, а також інші дії, передбачені законодавством, що приводять до зміни власника цінних паперів. Як господарський суб'єкт біржа надає приміщення для угод з цінними паперами, робить розрахункові й інформаційні послуги, дає певні гарантії, накладає обмеження на торгівлю цінними паперами й одержує комісійні від укладених угод. Вона працює по ліцензії, порядок видачі якої визначений чинним законодавством.
   Фондова біржа — це вторинний ринок цінних паперів, організована основа ринку капіталів. Операції з цінними паперами на первинному ринку пов'язані з розміщенням нового їх тиражу. Основним методом реалізації нового емісійного випуску є організація підписки на акції. Цей позабіржовий обіг цінних паперів пов'язаний з брокерськими компаніями чи банками, які займаються розміщенням цінних паперів.
   На вторинному ринку відбуваються операції з уже випущеними і хоча б один раз реалізованими акціями. Домінуюча роль тут належить фондовій біржі, у роботі якої беруть участь як фізичні (окремі власники цінних паперів), так і юридичні особи (корпорації).
  Фондова біржа виконує кілька функцій:
   1. Відкриває фірмі доступ до позикового капіталу, причому не до позик у банківській сфері, а за допомогою випуску цінних паперів. У цьому випадку, фірма не залежить від термінів виплати відсотків, на її рішеннях не відбивається кредитоспроможність банку. При цьому позиковий капітал стає власним капіталом фірми.
   2. Фондова бірж є важливим каналом для розміщення державних цінних паперів. Завдяки їй відбувається керування внутрішнім державним боргом.
   3. Через фондову біржу відбувається перелив капіталу фірми з однієї сфери діяльності в іншу. Фірма управляє своїм портфелем цінних паперів.
   4. Фондова біржа є своєрідним економічним барометром ділової активності. Це здійснюється за допомогою спеціально розрахованих індексів кон ' юк тури. Такими є «індекс ДоуДжонса» (Ньюйоркська фондова біржа), «індекс Nikkei» (Токійська фондова біржа), «індекс Американської фондової біржі» та ін. По цих індексах можна зробити висновок про поточний стан національної і світової економіки, складати економічні прогнози.
   5. Фондова біржа є одним із вбудованих у систему товарно грошових відносин економічних стабілізаторів, що зазпечують стійкий і динамічний розвиток господарського механізму.
 6. Багато цінних паперів, що реалізуються на біржі, є другими грошима які мають значну перевагу — вони дають прибуток. Якщо власник цінного папера має потребу в готівці, то він миттєво одержить необхідну суму, продавши його на біржі.
   За допомогою Статуту біржі біржові підприємці здійснюють на ринку цінних паперів. Він регламентує всю її діяльністю, містить положення про структуру управління біржі, питання допуску цінних паперів до біржової торгівлі, порядок сплати зборів, діяльність маклерів і т. ін. З іншого боку, діяльність фондової біржі регулює також держава.
   Рух всіх цінних паперів у країнах з ринковою економікою здійснюється на основі «Закону про цінні папери» та «Закону про фондову біржу».
   На фондовій біржі обертаються такі цінні папери: акція, облігація, казначейські забов в’язання держави, ощадні і депозитні сертифікати, вексель, варрант, коносамент, опціон, ф 'юферс, приватизаційний чек, а також брокерські місця та їх оренда. Брокерське місце на біржі являє собою право торгівлі на цій біржі. Цінні папери, що обертаються на фондовій біржі, поділяються на основні і похідні. Похідні цінні папери — будьякі цінні папери, які засвідчують право їх власника на купівлю чи продаж перерахованих вище основних цінних паперів. Йдеться, насамперед, про опціони і ф 'ючерси.
   Фондові біржі є двох типів: приватні, акціонерні і державні. Відповідно до закону, в Україні біржа є акціонерним товариством. Ці види бірж відрізняються один від одного за ступенем регламентації їхньої діяльності державними органами.
   В Україні, в роботі біржі бере участь представник міністерства фінансів, що підвищує до неї довіру інвесторів.
   Фондові біржі є закриті і відкриті. На відкритій фондовій біржі можуть бути присутніми всі бажаючі, спостерігаючи зі спеціально відведеного місця за торгами. Українська фондова біржа є закритою. Вона заснована 29 комерційними банками. Головне її призначення — забезпечення умов для купівліпродажу цінних паперів і проведення валютних аукціонів. 

1.2. Нормативноправове забезпечення фондової біржі.
Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом —зборами акціонерів.
У статуті фондової біржі визначаються:
а) її найменування і місцезнаходження;
б) найменування і місцезнаходження її засновників;
в) розмір статутного фонду;
г) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;
д) права і обов'язки членів;
е) організаційна структура;
є) компетенція і порядок створення керівних органів;
ж) порядок і умови відвідування фондової біржі;
з) порядок і умови застосування санкцій, установлених фондовою біржею;
й) порядок припинення діяльності фондової біржі.
Статутом можуть бути передбачені також інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі.
Правила фондової біржі регламентують:
а) види угод, що укладаються;
б) порядок торгівлі;
в) умови допуску цінних паперів;
г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;
д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації:
е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;
є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності;
ж) систему інформаційного забезпечення;
з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;
й) правила ведення розрахунків;
і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.
Згідно зі ст. 35 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", користуватися найменуванням «фондова біржа», позначенням «фондова біржа» або будьяким іншим, що в ньому міститься вислів «фондова біржа», може тільки організація, створена в порядку, визначеному у ст. 34 цього Закону.
Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.
Діяльність фондової біржі може також бути припиненою відповідно до законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.
Роль держави у формуванні статутного фонду фондової біржі є різною. Наприклад, у кількох країнах Європи (Франція, Італія, Швейцарія) всі фондові біржі є державними установами. У Німеччині фондові біржі також перебувають під постійним контролем з боку держави. Юридичний статус такого роду бірж можна назвати публічноправовим: держава не тільки бере участь в опрацюванні правил біржової торгівлі, а й призначає маклерів, забезпечує порядок торгів, стежить за законністю фондових операцій.
Інший режим фондової торгівлі цінними паперами існує в США та Англії, де фондові біржі діють самостійно — як звичайні приватні компанії (акціонерні товариства). За такого режиму держава не бере на себе гарантій ні щодо стабільності біржової торгівлі, ні щодо зменшення ризику фондових операцій.
В Україні відбувається тільки становлення біржової торгівлі, визначення найефективніших форм діяльності фондової установи. У майбутньому провідну роль у біржовій системі України відіграватиме Національна біржа зі значною часткою державної власності, тобто існуватиме моноцентрична біржова система. Державні органи візьмуть на себе обов'язок призначення керівних посадових осіб, а також контроль за дотриманням ними належних правил і нормативів. Проте нині роль держави в діяльності бірж є досить незначною, а учасники біржових операцій працюють здебільшого на власний страх і ризик.
Членами фондової біржі можуть бути тільки ліцензовані торговці цінними паперами, котрі відповідають вимогам фондової біржі, дотримуються її статутних правил.
Статус фондових бірж характеризується передовсім різними обмеженнями. Наприклад, у Росії фондовою біржею визнається тільки такий організатор торгівлі цінними паперами, котрий не поєднує цю роботу з іншими видами діяльності, за винятком депозитарної функції або визначення взаємних зобов'язань. Крім того, фондова біржа організує безпосередню торгівлю тільки між членами біржі. Інші учасники ринку цінних паперів можуть здійснювати на біржі операції лише через брокерів і дилерів. Щодо службовців фондової біржі, то вони взагалі не мають права бути її засновниками або учасниками біржових торгів. Ці та інші обмеження мають на меті посилити основні функції фондової біржі.
Відповідальна роль фондової біржі породжує й великі до неї вимоги. Згідно з чинним законодавством України юридичні особи, створені як організаційно оформлені централізовані ринки з фіксованим торговельним майданчиком і електронною торговельноінформаційною мережею, на яких постійно відбувається торгівля цінними паперами, мають право іменуватися фондовою біржею тільки за виконання ними цілої низки вимог. Передовсім біржові угоди (операції) укладаються лише між засновниками і членами біржі, а послуги клієнтам надаються через посередництво членів біржі. Угоди мають централізовано реєструватися на підставі офіційного біржового курсу. Біржа зобов'язана забезпечити ефективне функціонування системи інформації про цінні папери та умови їх обігу на терені України. Має існувати система нагляду за діяльністю членів біржі та осіб, уповноважених здійснювати торговельні операції, за дотриманням професіональної етики, статуту і правил фондової біржі.
 Діяльність фондової біржі регулюється Законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та іншими нормативними документами. Державне регулювання фондових операцій здійснює Комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Фондова біржа виконує ряд функцій: поперше, вона відкриває юридичним особам доступ до позичкового капіталу шляхом випуску і продажу цінних паперів, при цьому капітал стає власністю емітента; подруге, фондова біржа сприяє і забезпечує переливання капіталу емітента з однієї сфери діяльності в іншу, від однієї юридичної особи до іншої; потретє, фондова біржа служить важливим каналом для розміщення державних цінних паперів, через неї опосередковано здійснюється управління державним внутрішнім боргом; почетверте, фондова біржа є одним з економічних стабілізаторів, який вмонтований в систему товарногрошових відносин і сприяє при цьому тривалому та динамічному розвитку господарського механізму; поп’яте, фондова біржа служить економічним барометром ділової активності, показниками якого виступають спеціально розраховані індекси кон'юнктури  (такими індексами в Україні є "індекс INDEXSGU", "індекс PROU50" і т. д.)  вони дозволяють аналізувати поточний стан фондового ринку, національної та світової економіки, складати економічні прогнози; пошосте, фондова біржа забезпечує ефективний розвиток вторинного ринку; посьоме, вона формує сприятливе ставлення інвесторів до держави як одного із регуляторів ринку цінних паперів.
   Управління фондової біржі здійснює Біржова рада. В різних країнах с різною й кількість її членів (від 19 до 33). В Біржову раду входять представники торговопромислових та банківських компаній, які є постійними членами, а також представники вчених, ділових та політичних кіл, які не є членами біржі. На чолі Ради стоїть голова, роботою біржі керує виконавчий директор. Усі члени Біржової ради вибираються її постійними членами. Якщо біржа державного типу, то до складу Ради державні органи влади делегують своїх представників. Вибори до складу Ради здійснюються раз на 3 роки. Строк роботи голови Біржової ради може бути і менший.
Крім Біржової ради регулювання діяльності фондової біржі здійснюють слідуючи органи:
 Розрахункова палата,
 Котирувальна комісія,
 Арбітражна комісія,
 Комітет з правил біржової торгівлі,
 Експертна комісія,
 Реєстраційне бюро,
 Інші біржові підрозділи.
Отже, крім Біржової ради, активну участь в роботі фондової біржі беруть розрахункова палата (здійснює, контролює і регулює систему розрахунків), котирувальна комісія(шляхом співставлення попитупропозиції цінних паперів визначає їх реальну вартість), комітет з правил біржової торгівлі(розробляє правила проведення біржових торгів), арбітражна комісія (вирішує суперечки між учасниками біржі), експертна комісія (дає рекомендації з питань експертної оцінки деяких операцій з цінними паперами), реєстраційне бюро(здійснює реєстрацію угод, укладених на фондовій біржі). Інші біржові підрозділи створюються по необхідності.

Розділ 2. Аналіз функціонування фондової біржі.
 
   2.1. Аналіз діяльності посередників на фондовій біржі.
    Біржовий ринок є складовою частиною цілісної системи фондового ринку. У зв'язку з різноманіттям угод з фондовими цінностями і багатогранністю функцій, які можуть виконуватися різними участниками ринку цінних паперів, навряд чи представляється можливим дати їм єдину вичерпну класифікацію. Залежно від характеру економічної поведінки суб'єктами ринку цінних паперів можуть бути емітенти, інвестори та фінансові посередники.
    Першими виходять на ринок емітенти пропонуючи до продажу власні цінні папери.
    Емітентом цінних паперів є держава в особі центрального або місцевого органу влади (управління) або юридична особа (підприємство, установа, організація, компанія), що випускає (емітує) цінні папери і несе зобов'язання по них перед власниками цінних паперів. Відповідно до чинного законодавства в Україні емітентами можуть бути державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства й інші юридичні особи (включаючи спільні та іноземні підприємства), зареєстровані на території України. Неодмінною умовою допуску емітента на фондовий ринок є державна реєстрація його правового статусу.
    Обов'язковою умовою допуску емітентів на фондовий ринок є державна реєстрація їхнього правового статусу. Емітент зобов'язаний не менше ніж один раз на рік інформувати громадськість про свій господарськофінансовий стан і результати діяльності.
    Інвестор  юридична або фізична особа, що придбала цінні папери від свого імені і за свої кошти. Відповідно до українського законодавства інвесторами можуть виступати не тільки вітчизняні юридичні та фізичні особи, але й іноземні. Інвестори поділяються на: індивідуальні (приватні особи); корпоративні (підприємства, організації, установи і т.д.); інституціональні (колективні).
    Серед перерахованих груп інвесторів найбільш представницькою і впливовою є група інституціональних інвесторів. Як інституціональні інвестори можуть виступати різні фінансові інститути: пенсійні фонди, страхові компанії, трасткомпанії. З одного боку, вони залучають грошові кошти своїх клієнтів, з іншого  значну частину залучених коштів без збитку інтересів своїх клієнтів інвестують в різні фінансові цінності.
    Згідно з чинним законодавством України всі інвестори мають право щодо інвестиційної діяльності: самостійно визначають мету, напрями, види і обсяги інвестицій, залучають для їх реалізації на договірних засадах будького з учасників інвестиційної діяльності.
    Як інституціональний інвестор на ринку цінних паперів можуть бути компанії споживчого кредиту, кредитні спілки, а також численні інвестиційні фонди. Інвестиційні фонди, випускаючи власні акції і продаючи їх населенню, вкладають кошти, які отримують від продажу власних акцій, в цінні папери держави й інших підприємств від імені фонду, тобто формують власний портфель цінних паперів. Дохід після покриття всіх витрат фонду і збитків, пов'язаних з інвестиційним ризиком, розподіляється у вигляді дивідендів власникам акцій інвестиційного фонду.
Емітенти й інвестори, як правило, рідко виходять самостійно на фондовий ринок. Частіше за все вони вдаються за допомогою професійних посередників.
    Посередник ставить за мету отримати прибуток шляхом придбання первинних цінних паперів, які дають більший дохід, ніж той, який посередник повинен виплатити по посередницьких   зобов'язаннях.
    Українське законодавство як основного посередника на фондовому ринку затверджує інвестиційний інститут  юридичну особу, що створена в будьякій організаційноправовій формі відповідно із Законами України "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво " і здійснює діяльність з цінними паперами як виняткову.
    Інвестиційний інститут може здійснювати свою посередницьку діяльність на ринку цінних паперів в ролі: фінансового брокера; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії.
    Крім того, на ринку цінних паперів як професійні посередники можуть виступати й комерційні банки.
    Діяльність комерційних банків як професійного посередника на ринку цінних паперів регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність". Конкретний перелік послуг і операцій з цінними паперами, які здійснює банківська установа передбачається його статутом.
    Комерційні банки різних форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах. Засновниками, акціонерами, учасниками комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, крім профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.
    Будьякий інвестиційний інститут може діяти на ринку цінних паперів як професійний посередник тільки на основі ліцензії, виданої йому в порядку державної реєстрації.
    В окремо узятій фондовій угоді задіяні три сторони  продавець, покупець, посередник. На початкових етапах модель гранично проста  один посередник зводить продавця з покупцем. При росту масштабів фондових операцій з'являється друга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одному, продавець  до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один. Назвемо його центровим, а його контрагентів фланговими посередниками.
    Перервемо ненадовго розгляд цих моделей і подивимося на посередництво у фондових угодах з іншого погляду. Посередник адже може діяти подвійно. Поперше, за свій рахунок, стаючи на час власником паперів і одержуючи доход як різницю між курсами покупки і продажу. На американському позабіржовому ринку таких посередників, як уже згадувалося, називають дилерами. Подруге, він може працювати за визначений відсоток від суми угоди, тобто за комісійну винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлюпродаж акцій.
    У першій і другій моделях угоди посередник може виступати або в одній якості, або в іншому. У третій моделі дотримується поділ праці: центровий посередник працює за свій рахунок, а флангові  на комісійних початках.   Третя модель довгий час, аж до середини 80х років, існувала на біржі в Лондоні, по ній дотепер функціонує НьюЙоркська фондова біржа. Центровий посередник у Лондоні іменувався джоббером, у НьюЙорку  фахівцем. Флангові посередники і там і там іменуються брокерами.
На розвитому фондовому ринку однаковості в посередницьких операціях ні,  усі три моделі співіснують, своя "фондова ніша" знаходиться для кожної.   Покладемо, брокер з великою клієнтурою одержує, крім інших, два доручення, причому курс і розмір пропозиції продати збігається з параметрами замовлення на покупку. Брокеру залишається тільки оформити угоду, з чим він благополучно справляється поодинці, не бідуючи в послугах інших посередників.
    Пари "" замовлень, що самовиконуються, можуть утворюватися в біржовій юрбі, коли один брокер повідомляє про наявний у нього пропозиції, а інший відразу відгукується  у нього парне замовлення (посередництво по другій моделі). Але багато доручень формулюються як умовні. Наприклад, "продати, якщо курс піднімається до..." Такі замовлення разу виконати не можна. Отут і приходить на допомогу центровий посередник, а умовні доручення передаються йому фланговими посередниками. Відзначимо, що центрового посередника може замінити комп'ютер, і частково це вже робиться.
    Оскільки потреба в двоступінчастому посередництві складається далеко не відразу, зосередимося на іншому важливому для молодого Українського ринку питанні: на яких початках краще працювати біржовому посереднику  за свій чи рахунок як брокеру? Добре б, звичайно, мати дилерів, готових купити папера в чи клієнта продати їх йому. Однак дилеру приходиться пускати в обіг свої кошти і брати на себе ризик. Покладемо, недолік грошей можна компенсувати позиками, але проблему ризику це не знімає. Дилер, що невірно оцінив ситуацію, може дестабілізувати ринок і викликати ланцюгову реакцію банкрутств, якщо не поверне отримані кредити. Дилер, що усвідомить і свою недосвідченість, і недосконалість ринку, схильний виявляти надобережність, відмовляти клієнтам. Тим самим гальмується висновок угоди.
    Нашим біржам у розвитку посередницьких послуг потрібно стратегія, що включає вироблення норм регулювання: яким мінімальним капіталом повинний розташовувати дилер, які межі кредитів, що він може брати і т.д. Необхідне ліцензування брокерської і дилерської діяльності, установлення стандартів їхньої звітності. І, звичайно, добре б визначитися: на якого посередника  чи брокера дилера і робити упор? Не виключено, що на початковому етапі об'єктивно не буде посередників, готових узяти на себе функції дилерів. У центр посередництва тому спочатку доцільно поставити брокера, прикладаючи одночасно максимум зусиль до забезпечення концентрації попиту та пропозиції фондових цінностей. Поступово стане ясно, хто з брокерів здатний узяти на себе роль дилера.
    До того, як ми торкнулися посередництва, мова про біржу йшла обезличено. Тепер стало ясно, що біржа  це царство посередників, що є дійсними хазяїнами біржі, у тому числі і юридично, якщо біржа організована як акціонерне товариство. Можливо і створення біржі як публічноправового інституту. Ясно, що ініціаторами установи біржі як акціонерного товариства стають саме ті, хто має намір працювати в біржовому залі, надаючи інвесторам послуги по купівліпродажу цінних паперів. Засновники біржі  це члени біржі, коло яких може бути розширений, якщо засновники вважають за необхідне прийняти додаткове число акціонерів. Члени біржі автоматично одержують біржове місце, тобто право вести операції в біржовому залі. Може бути прийняте рішення про продаж додаткового числа місць, і тоді їхні власники теж одержать право торгувати в операційному залі. Якщо число членів біржі і біржових місць значно то неминуча ротація  хтось вирішує продати приналежне йому місце. У випадку, що коли бажають придбати місце багато, ціна його висока, це є для біржі гарним знаком. Якщо ціна падає, біржовикам треба задуматися. Інтервал, у якому коливаються ціни, може бути дуже значним.
    Фондова біржа має, як правило, статус безприбуткового акціонерного товариства, тобто не ставить своєю метою одержання доходу для розподілу його серед своїх членів. Це може показатися на перший погляд дивним, але в дійсності глибоко закономірно: члени біржі одержують доход, функціонуючи як біржових посередників. Змісту в тім, щоб клієнти біржі сплачували ще якісь суми в загальну біржову скарбничку, з якої вони будуть розподілятися між членами біржі, явно не проглядається: може початися перерозподіл надходжень на користь тих членів, що працюють незадовільно і залучають щодо менше клієнтів, а з загальної скарбнички вимагають виплат пропорційно своєму паю. Безприбутковий статус не означає, що біржа як акціонерне товариство взагалі не одержує доходів. Отримані доходи витрачаються для облаштованості залу і приміщень, де працюють біржовики, створення сучасних систем зв'язку, ведення дослідницької роботи і т.д. Члени біржі зацікавлені в тім, щоб біржа одержувала рівно стільки доходів, скільки їй потрібно при дотриманні розумної економії: завищення доходів означає скорочення прибутків чи членів подорожчання послуг по купівліпродажу цінних паперів.
Як видно з приведеного, роль учасників біржової торгівлі є визначальною на фондовій біржі, вона безпосередньо впливає на кон'юнктуру, що складається на біржі.
 Станом на 31.12.2008 загальна кількість торгівлі на ринку цінних паперів, становила 11, у тому числі 10 фондових бірж (ВАТ «Київська міжнародна фондова біржа», ЗАТ «Придніпровська фондова біржа», ЗАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», ЗАТ «Українська міжнародна фондова біржа», ЗАТ «Українська фондова біржа», ТОВ «СхідноЄвропейська фондова біржа», ВАТ «Фондова біржа «ПФТС», ВАТ «Фондова біржа «Перспектива») та 1 торговельноінформаційна система (Дочірне підприємство Асоціації «Південноукраїнська торговельноінформаційна система – «ПівденьСервер»).
© Рефератбанк, 2002 - 2024