Актуальність теми.
Однією з найважливіших завдань фізичного виховання у вищих навчальних закладах є формування у студентів акторського напрямку стійкого інтересу і потреби до фізичного самовдосконалення як до основного фактору їх якісної життєдіяльності.
Прикладна професійна фізична підготовка (ППФП) студентів акторського напрямку факультету культури і мистецтв у ЛНУ ім. І. Франка це надзвичайно унікальне освітянське явище, яке сформувалося на базі Щукінського театрального училища. Звичайно багато аспектів її соціального буття все ще не осмислені в достатній мірі, в усякому разі, на концептуальному рівні.
Дана проблема на рівні ВНЗ має настільки ж значний методологічний масштаб, як і проблема наукового аналізу спорту в цілому.
Це спричинено тим, що спорт і ППФП у ВНЗ хоча і схожі в дечому, але в цілому, це досить самостійні феномени. І було б занадто некоректно плутати ці поняття.
Згідно Маніфесту про спорт, прийнятому Міжнародною радою спорту і фізичного виховання, під спортивною діяльністю розуміється будьяка фізична діяльність, що має характер гри і передбачає боротьбу людини з самим собою, з іншими людьми або з силами природи. Саме тому спорт у межах ВНЗ (спорт вищих досягнень) найбільш масштабна частина сучасного загально освітянської спортивної підготовки, соціальними функціями якого є виховання в межах ВНЗ висококваліфікованих спортсменів.
Спортивна діяльність будується навколо офіційних, організованих змагань. Спорту притаманні: змагальність, ігровий характер, виховна спрямованість, рухова активність. Звідси змагальність головна передумова спортивної діяльності.
ППФП це соціальний феномен, що має змішаний характер. Головна мета якої є формування здорової нації. Тому в основі ППФП лежить навмисне використання людиною рухової активності, природних сил природи і гігієнічних факторів для досягнення цілей зміцнення здоров'я, рекреації, реабілітації. Саме тому при розгляді ППФП завжди необхідно визначати відсоткове співвідношення спорту і фізичної культури.
Як не дивно у ППФП для студентівакторів, відчутний прояв художніх видів спорту, адже у діях студентівакторів активно проявляється установка на самодемонстрацію. ППФП для них це зовні акцентована самодемонстрація. Виконавцю змагальної програми необхідно справити враження кращого, або можна сказати, переконливо «зіграти роль чемпіона», тобто в естетичнохудожньому плані створити образ тріумфатора.
У ППФП як і художніх видах спорту існує окрема оцінка за технічну точність виконання, яка додається до оцінки за художнє враження. Додамо, що саме наявність оцінки за технічний рівень змушує студента прийняти установку на самодемонстрацію, яка реалізовувалася б у кожній його дії.
Ось чому ППФП для студентаактора це не є підготовка до життя, а справжнє, істинне життя, адже це відповідає усьому темпоритмові акторської творчості. Адже акторство це цікава робота, не завжди легка, але завжди захоплююча і приємна.
Мета дослідження: виокремити специфіку проведення заняття ППФП для студентів акторської спеціальності факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка.
Завдання:
1. Проаналізувати якість проведення занять ППФП методом гри;
2. Визначити оптимальні вправи для студентів;
3. Виділити чинники, що впливають на зацікавленні студентів у проходженні ППФП;
Результати дослідження.
У акторській професії, якщо говорити чесно, хворіти не можна регулярні записи, озвучування, репетиції, важливі концерти вимагають відмінного здоров'я, інакше тобі не місце в шоубізнесі. Очевидно, що кожна вистава це колосальне, як психологічне так і фізичне навантаження, адже інколи актор змушений за місяць виходити раз 2025 на сцену, виконуючи при цьому головні ролі. Щоб витримати подібний темпоритм життя просто необхідно займатися фізкультурою. Іншого не дано. Тому й доводиться акторам постійно тримати себе в хорошій фізичній формі. І для здоров'я корисно, і самому приємно перебувати в потрібному тонусі.
Та проте акторам, як нікому потрібні заняття які б виглядали у формі гри. Тобто тренер має подати студентам такі спортивні навантаження, які зовсім не втомлювали їх, а навпаки спонукали до активності. Крім цього викладач має подати матеріал, так ніби – це своєрідне мистецтво. Адже актори це передусім інтуїтивістифантазери, що схильні до візіонерського мислення. Тому діалог подачі матеріалу має здійснюватися за допомогою залучення мовного ресурсу, тобто кожна вправа має супроводжуватися цитуванням текстів чи наспівуванням – це допомагатиме створенню у свідомості акторів образів різного рівня, через які й здійснюється акт естетичної комунікації тренера з реципієнтом. Головні аспекти створення образу: спостереження за поведінкою людей, характером і характерністю; пробні етюди; фантазування над образом; пробне і остаточне входження в роль. І найголовнішеце фінальна робота, демонстрація або показ. Тому треба завжди чітко усвідомлювати, що саме нас цікавить, що саме аналізуємо, пізнаємо: реакцію студента на поставлену задачу, чи власне сприйняття задачі методом гри , когезійний (формотворчий) чи когерентний (змістовий) аспект дії, чи специфіку образотворення чи створення художньоспортивної комунікації.
Адже для студентів театр і спорт передусім асоціюються зі грою. Що таке гра? Вичерпну відповідь на це питання дав нідерландський філософ Йохан Хейзінга. Він стверджував, що «людська культура виникає і розгортається в грі, як гра». («Людина, що грає», 1938): «У широкому розумінні слова гра охоплює людську діяльність у всіх її проявах» Звичайно ейфорія гри властива не тільки акторам, але й глядачам. Не викликає сумніву, що гра практично з перших моментів свого виникнення виступає як форма навчання, як первинна школа відтворення реальних практичних ситуацій з метою їх освоєння. З метою вироблення необхідних людських рис, якостей, навичок і звичок, розвитку здібностей. Усвідомлюючи це, Платон давньогрецький філософ, казав: «Я говорю і стверджую, що людина, що бажає стати знаменитою у будьякій було справі, повина з ранніх років вправлятися ... Наприклад, хто хоче стати хорошим землекористувачем, чи домобудівником, повинен ще у іграх уявно обробляти землю, або зводити будьякі дитячі споруди »
Очевидно, що театр, і спорт це видовища, розваги, мистецтво. До того ж представників обох професій об'єднує прагнення до досягнення успіху, загального визнання і найвищого результату в своїй роботі. У якійсь мірі спортсмени ті ж актори. Адже вони, теж працюють для публіки. Згадайте, наприклад, як ведуть себе футболісти після забитого гола. Це ж буря емоцій, супроводжувана своєрідною пантомімою жестів, акробатичними трюками, танцями, які адресовані глядачам. Багатьом спортсменам притаманна епатажність поведінки не тільки під час змагань, але і за межами стадіону. Чи це не акторська гра? Так що у театру та спорту багато дотичного.
Проте спорт для акторів переважно асоціюється як запорука повноцінного життя сучасної успішної людини. Граціозність, сильне тіло, впевнений погляд ця гармонія в людині, яка придбана завдяки роботі не тільки над психологічною основою особистості, але й внаслідок фізичних тренувань.
Схожість у тому, що певні фізичні навантаження відчуває і спортсмен, і актор. Але якщо у спортсмена вони в основному фізичні, то актор несе ще й навантаження моральні. Актор постійно відчуває стрес: вихід на сцену, в повний зал глядачів, яким йому потрібно донести результат своєї праці. Тому ППФП має передусім виконуваними роль такого собі релаксанту, для зняття напруги. Як не дивно саме фізичні вправи з додатковим навантаженням нормалізують артеріальний тиск. Про це стверджують американські вчені: «Крім вправ з гантелями аналогічну дію надають і заняття на всіх силових тренажерах. Ці вправи нормалізують серцевий ритм і відповідно перешкоджають розвитку атеросклерозу, який провокує порушення діяльності серцевосудинної системи ». Є, ще одна проблема, яка характерна цій категорії людей – це постійне перебування у закритому приміщенні (сцена), в наслідок чого розвиваються усякі недуги, навіть неврози. Тому потрібно заняття з фізкультури проводити на свіжому повітрі, більшість вправ мають містити в собі елементи йоги. Цікаво, що британські дослідники з’ясували, що вправи на свіжому повітрі крім позитивного впливу на емоційний стан людини, допомагають також« спалювати » більшу кількість кілокалорій, ніж при заняттях у спортзалі. Це обумовлено тим, що під час занять на природі прискорюється процес споживання кисню. Звичайно «деякі вправи на відкритій місцевості змушують докладати більше зусиль, ніж у спортзалі і відповідно результат від тренувань зростає. Звісно бігати по звивистій, нерівній дорозі в лісі набагато складніше, ніж по рівній біговій доріжці в залі.
Актори, як правило це люди спортивної статури, які ведуть активний спосіб життя, процвітають скрізь: у роботі, в сім'ї, з друзями, у спілкуванні з новими людьми. І все це завдяки своїй фізичній привабливості, яка, як відомо, притягує оточуючих, а також завдяки здоровій енергетиці, якій вони заряджаються на тренуваннях.
Так які оптимальні вправи краще їм обрати? Багато, хто з них, звертає увагу на сучасні «легкі» і наймодніші на сьогоднішній день напрямки спорту, такі як фітнес чи бодібілдинг, які дозволяють наблизити фігуру до ідеалу. Звичайно, ідеал це досить суб'єктивне поняття. Але ще жодна людина не виключала з нього фізичну привабливість.
Мабуть, що дехто із майбутніх акторів знайде собі роботу не тільки на театральній сцені, а навіть потратить у кіно. А, кіно переважно це відтворення реалії, починаючи від минулого і закінчуючи далеких майбутнім. Тому У ППФП має бути включений комплекс вправ з пеатлону.
Сучасне п'ятиборство пентатлон (від грец. πέντα «п'ять» + αθλο «змагання») вид спорту з класу спортивних багатоборстві, в якому учасники змагаються в п'яти дисциплінах: конкур, фехтування, стрільба, біг, плавання. Поділяється на чоловіче і жіноче п'ятиборство.
Правда існує одна складність характерна лише студентам – акторам це сприйняття ними навчального процесу, як своєрідної реалії буття. Саме тому програма ППФП має не тільки фізично вдосконалювати студентів, але допомагати:
* Управляти своїми емоціями;
* Впливати на поведінку і вчинки оточуючих;
* Розширити межі акторської виразності;
* Надати свободу власному тілу і свідомості;
* Максимально використовувати свій ігровий потенціал у роботі та особистому житті;
* Усвідомити власні можливості, про які ви не підозрювали.
Крім цього акторам як нікому властива професійна конкуренція, що може спричиняти навіть конфліктні ситуації в колективі. Адже, неможливо уявити акторську професію, як працю без почуття партнера. Це негативне змагання потрібно усіляко унеможливлювати на заняттях з фізичної підготовки. Саме тому головним покликанням ППФП є виховання в студентах командного духу. Саме тому у фізичній підготовці мають переважати командні види спорту(баскетбол, футбол та ін.), які виховують прагнення бути єдиним цілим у спільній роботі.
Звичайно, що у таких видах спорту як ушу таолу, фігурне катання, гімнастика, акробатика та ін., змагальність не можна при бажанні ліквідувати повністю, ні простим зняттям змагального моменту, ні механічним усуненням суперника. Задача тренера пояснити студентам, що існує ситуація гри, де потрібно успішно «зіграти героя» тут одно бути героєм, і «бути героєм» тут можливе лише у випадку, коли ти опиняєшся кращим серед тих, хто його зіграв. Це, зазвичай дає можливість визначати кращого учасника, на більш об'єктивній основі.
Проте студентам акторам притаманне прагнення до самодемонстрації, що проявляється у постійному акцентуванні на власній особі, таке собі прагнення бути у «центрі уваги». Саме це ускладнює співпрацю викладача зі студентами. Цю ж проблему підтверджує ряд емпірикотеоретичних досліджень, проведених в рамках спеціальної берлінської програми "Культури перформативного", і опублікованих під загальним заголовком "Прояв суспільства в грі", ми знаємо, що у трактуванні акторами різних видів спорту як гандбол, триатлон і роликовий хокей немає ніяких істотних соціальних відмінностей. Хоча ці види спорту припускають абсолютно різні сприйняття спорту та стилів життя передусім актори сприймають їх передусім як види командної гри. Звичайно є і такі, для кого велику роль грає прагнення відзначитися, і вони починають бойкотувати «нецікаві ігри», тобто прагнуть до постійної переробки свого стилю життя і "оновлення" своєї соціальної ідентичності. Цікаво, що інколи актори ніби вживаються у гру – наприклад починають ділити себе на прихильників гандболу і футболу, і хоча займають приблизно однакове соціальне становище (тобто є по суті акторами), це не заважає їм використовувати часто протилежну культурну символіку. Наприклад, такий традиційний вид спорту як гандбол має свої закриті від зовнішнього світу спортивні майданчики або приміщення, де гандболом займаються ті студенти, які свідомо відмовляються грати в інші командні ігри.
Знову ж таки тренер має розуміти, де це гра, а де стиль життя. І відповідно має спонукати студентів, для яких це серйозно займатися тим видом спорту глибше у відповідних секціях, а для інших відвідувати усі заняття з командних ігор.
Проте є такі, хто віддає перевагу традиційному спорту, для яких важливі традиції і сталість. Проникнення новацій, естетське самовираження і випинання індивідуальності з використанням для цієї категорії сприймається як щось недоречне і показне. Для них характерний становлений час тренувань і змагань, що надає буденному життю ритмічну структуру; ритуали породжуюють колективний дух; правила повинні бути зафіксовані письмово, форми руху кодифіковані; і всі ці організаційні рамки служать свого роду фіксуючим корсетом для того, щоб тримати себе у формі. Тобто тренер сам має бути взірцем – чітко дотримуватися сталих норм, для того щоб не втратити авторитет серед студентів. Передусім він має дотримувати «золотого правила» лекційна сторона занять мінімальна: у межах, необхідних для виконання практичних вправ. А саме навчальний процес має складатися:
10% теорія, обговорення, відповіді на запитання.
90% практичні вправи.
Та передусім тренер має пам’ятати, що актори «заробляють» тілом і ось чому у програму ППФП є бажаним включення таких дій:
* Роботи з тілом: постава, хода, міміка, жестикуляція
* Звільнення від тілесних і психологічних затисків
* Розвиток пластики і м'язової пам'яті
Висновки.
Очевидне те, що оформлення власного тіла студента є частиною "освітньої роботи", яку виробляють над собою діючі особи завдяки успішному наглядові тренера. Адже, переважно студенти свідомо ставляться до ППФП, як до способу покращення власної фізичної підготовленості та здоров'я, і визначають оздоровчу спрямованість як пріоритетну, ними керує бажання підвищити свою фізичну підготовленість (90% студентів.
З’ясовано, що форма організації занять з фізичного виховання в групах з видів спорту є для студентів більш прийнятною в порівнянні з традиційним підходом до проведення цієї роботи. Адже студентам акторам властиві способи формування власної зовнішності, власної поведінки, що не виникають у порожнечі, вони завжди вбудовані в певне суспільство. Бо в різноманітті спортивного життя виявляються соціальнорізні смаки, цінності, образи мислення та уявлення про самих себе студентів.
Виявлена позитивна мотивація до занять руховою активністю у студентів університету і паралельно відкрито проблемне поле щодо навчальновиховного процесу з фізичного виховання студентів засобами фізичної культури і спорту.
Усі ці відмінності є частиною громадської репрезентативної роботи, за допомогою якої чуттєвотілесне стає впізнаваним у своєму інобутті, показуючи себе специфічним чином: репрезентоване не існує без цієї репрезентативної роботи.
Тому на мою думку є бажані подальші дослідження проведення в напрямку вивчення інших проблем організації ППФП, як засобу формування мотивації до здорового способу життя у студентів акторського напрямку ЛНУ ім. І. Франка.
Сама така форма організації занять з фізичного виховання в групах з видів спорту є для студентів акторів більш прийнятною в порівнянні з традиційним підходом до проведення цієї роботи.
Список літератури
1. Андрущенко Л.Б. Спортивно ориентированная технология обучения студентов по предмету "физическая культура" // Теория и практика физической культуры. 2002, № 2. С 47 54. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб., 2000. 512 с.
2. Ильин Е.П. Психология физического воспитания: Учебн. для институтов и факультетов физической культуры. СПб.: Изд. РГПУ им. А.Герцена, 2000. 486 с. .
3. Нацiональна доктрина розвитку фiзичноi культури i спорту. К., 2004. 9с.
4. Сичов С. Формування у школярiв i студентiв потреби фiзичного вдосконалення // Фiзичне виховання у школi. 2001. № 4. С. 22 26.
5. Попов Ю.В. Жизнь видающихся людей. 115 знаменитых спортсменов: Судьбы и рекорды. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2006. – 640 с.