Поняття та структура державного апарату

Основними функціями будь-якої держави в різні історичні часи (в тому числі сучасної соціальної, демократичної, правової держави) залишаються ті напрямки її діяльності, що спрямовані на реалізацію публічної влади в масштабах усього суспільства, здій¬снення від імені держави управлінської діяльності. Відповідно головним інститутом, який уособлює та представляє державу, є державний апарат.
Державний апарат, за посередництвом якого безпосередньо здій-снюються державна влада і управління суспільством, виокремлюється із більш широкої за обсягом категорії «механізм держави» на підставі належності державним органам як окремому різновиду державних організацій державно-владних повноважень. Державний апарат по-кликаний виконувати основні функції держави щодо практичного здійснення державної влади і у ...

Зміст
Вступ………………………………………………………………3
І.Поняття та структура державного апарату
1.1.Основні поняття і ознаки державного апарату………………6
1.2.Призначення механізму держави……………………………..14
1.3.Апарат держави як система днржавних органів Місце апарату
в механізмі держави……………………………………………...16
ІІ.Принципи організації та діяльності державного апарату
2.1.Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату.20
2.2. Сиситема « стримувань і противаг»…………………………….22
2.3. Законодавча влада…………………………………………………31
2.4.Виконавча влада……………………………………………………34
2.5.Судова влада…………………………………………………………50
2.6.Презедент України………………………………………………….57
2.7. Контрольно-надзорна влада……………………………………….68
ІІІ.Перспективи розвитку державного апарату, його реформи, концепціі
3.1.Основи функції держави………………………………………………..79
3.2 Принципи та основні шляхи удосконалення організації та діяльності державного апарату України……………………………………………………83
3.3.Дослідження Сучасний стан державного управління………………88
Висновки…………………………………………………………………..95
Список викорастаної літератури……………………………………………98

Суспільствознавча наука, головним і основним об'єктом дослідження якої є державно-правова організація суспільства на різних етапах його розвитку, закономірності виникнення держави і права і зміна одного типу іншим. Іншими словами, предметом дослідження теорії держави і права є держава і діюче в ньому право з обліком їх формаційної, соціально-економічної і політичної обумовленості і призначення.
Предметом теорії держави і права є закономірності виникнення, функціонування держави і права як головних явищ громадського життя, їхня соціальна і політична сутність, їхній зміст і форми, юридичні відносини і зв'язки, характерні риси правової свідомості і правової культури.
Зрозуміло, усі ці процеси розглядаються теорією держави і права в динаміці. Життя постійно висуває для дослідження нові явища і розстається з віджилими.
Сформована проблематика науки регулярно поповнюється новими напрямками дослідження. Без цього основні тенденції розвитку держави і права неможливо зрозуміти. Поява нового, власне, і складає прогрес теорії держави і права. Причому нерідко нове в праві з'являється «на стику» із предметами інших наук у сфері економіки, політики, суспільної свідомості і т.п.
Держава і право вивчаються не однією наукою, а комплексом суспільних наук. Пов'язано це з різнобічною діяльністю численних органів і установ держави. Держава займається економікою, керуванням, політикою, духовною сферою. Усе це сфери інтересу конкретних наук — управлінської науки, економічної, політичної, соціології і т.п. Повне представлення про державу дає тільки погляд на неї з різних сторін, аналіз соціальних, політичних, економічних і інших факторів, що визначають призначення, функції і роль у суспільстві і держави, і права. В даній роботі більше уваги приділяється саме державі, державному механізму та його важливій складовій частині апарату держави. В Україні, як і в інших державах постсоціальстичного простору, залишаються надзвичайно гострими, не вирішеними проблеми сучасної державності, державотворення. Доказом цього є громіздкий, далеко не ефективний державний апарат, причому підданий нескінченно частим реструктуризаціям. І все це за наявності відпрацьованої, офіційно затвердженої концепції адміністративної реформи, яка розпочала свою історію ще з 1992 року. Саме тому з’явилася потреба у якісному оновленні законодавства, реформуванні державного управління, у внесенні змін до системи державних органів, переведенні їх діяльності на "нові рейки" [15, с. 558]. Кожній людині доводиться вступати у певні відносини з тими чи іншими органами держави (з державним апаратом ) та іншими її організаціями. Тому для успішної діяльності кожному суб'єкту необхідно знати призначення і види цих органів, їхні зв'язки, взаємо залежності, юридичні можливості та ін. Саме ці питання висвітлюються у даній роботі.
Об`ект дослідження – сучасний стан державного управління.
Предмет дослідження –структура державного апарату.
Мета дослідження - стан державного управління потребує вдосконалення та розвитку у напрямку вирішення суспільних проблем та налагодження комунікативних зв’язків з громадськістю для створення зворотного спілкування.
Гіпотеза - апарат являє собою систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави.
Завдання дослідження :
На підставі дослідження визначити підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система принципів.
Аналізуючи літературу визначити поняття « державний апарат», «законодавчу, виконавчу, судову владу»
Розробити комплекс методів підходів до вивчення «державний апарат та законодавчу, виконавчу, судову владу.
Методи дослідження –У дипломній роботі використовувалась система методів, яка включає тереотичний аналіз .
Робота складається з 3-х розділів:
У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об`ект, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження.
У першому розділі – «Аналіз дослідження сучасно державного апарату, ознаки та призначення механізму держави» здійснюється розкриття понять.
У другому розділі – вивченно поділ влади та принципи роботи державного апарату.
У третьому розділі – «Емпіричне дослідження сучасного державного управління» на основні узагальнення дослідження визначенно методику процедури дослідження стану державного управління, висвітлено його основні етапи, виявлені закономірності державного управління.

44 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997року. Вони підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині делегованих полномочій. Голови обласних, районних державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях відповідно обласних і районних рад. Голови місцевих та державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій про делегованих повноваженнях.Місцеві державні адміністрації не мають право вирішувати питання, що відносяться до відання органів місцевого самоврядування. Але певні повноваження виконавчої влади можуть надаватися законом органами місцевого самоврядування. З питань здійснення делегованих повноважень органи місцевого самоврядування підконтрольні відповідним державним адміністраціям. Місцеві державні адміністрації здійснюють функцію управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, але не втручаються в їх господарську діяльність.Державна адміністрація у процесі виконання своїх повноважень координує свою діяльність з органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, державної контрольно-ревізійної служби та іншими контролюючими органами. У свою чергу, органи управління підприємств, установ та організації повинні сприяти державній адміністрації у виконанні нею своїх повноважень щодо соціально-економічного розвитку відповідних територій та відповідних галузей господарства, разом з нею здійснювати програми захисту навколишнього природного середовища, спільно вживати заходів щодо забезпечення безперебійної роботи в випадках стихійних лих, аварій, катастроф, координувати роботу, пов'язану з дотриманням громадського порядку. Виконавча влада в Автономній республіці Крим має свої особливості. По-перше, оскільки, АРК - не область, то й обласної державної адміністрації в ній немає, а діяльність районних державних адміністрацій заправляє і контролює Рада Міністрів АРК. По-друге, районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим, крім завдань, передбачених для подібних адміністрації в областях.Забезпечують також виконання Конституції Автономної Республіки Крим, нормативно - правових засад Верховної Ради АРК рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рада міністрів автономної Республіки Крим має право скасовувати розпорядження голів відповідних районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції, законам України, іншим актам законодавства України, а також нормативно-правовими актами Верховної ради Автономної Республіки Крим. Органом державної влади в Автономній Республіці Крим є Представництво Президента України. Представництво Президента в Автономної республіки Крим введено у відповідність із Законом України від 17 грудня 1992 року «Про Представництво президента України в Автономній республіці Крим», правовий статус його регулюється також Конституцією України та Положенням від 31 січня 1996 року «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим »представництво входить до системи органів державної виконавчої влади. Воно підпорядковується президенту України, а з питань, віднесених до повноважень Кабінету Міністрів, ще й кабінету Міністрів України1.Представництво в рамках своїх повноважень забезпечує реалізацію на території Автономної Республіки Крим законодавства України, проводить державну політику у визначених законодавством сферах, захищає інтереси громадян.Діяльність Представництва грунтується на принципах законності, гласності, з'єднання загальнодержавних і місцевих інтересів, взаємодії органів державної виконавчої влади України з відповідними органами Автономної Республіки Крим. Очолює уряд, здійснює керівництво його діяльністю, несе відповідальність за виконання покладених на Представництво завдань, постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим. Постійний Представник, його перший заступник і заступник призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України на строк його повноважень. За своїм статусом постійний Представник прирівнюється до керівника центрального органу державної виконавчої влади. Закон передбачає ряд умов до кандидата на посаду Постійного Представника Президента України в Криму. Він не може бути: народним депутатом; членом політичних партій; займатися підприємницькою діяльністю; обіймати керівні посади в інших об'єднаннях громадян тощо. Постійний Представник не може бути притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності, яка накладається в судовому порядку, без згоди Президента України. 2.5.Судоа владаІдея поділу влади і виділення судової влади в самостійну гілку, знайшла своє відображення в Конституції України. Кожна з гілок єдиної державної здійснює лише їй притаманну функцію, має свою сферу реалізації, свою компетенцію. Такий поділ державної влади забезпечує по - перше ефективність функціонування державної влади в інтересах суспільства і по -друге створює перешкоди для зловживання владою, її узурпації. Судова влада - це діяльність всіх створених у державі судів, яка реалізується з допомогою притаманних їм і законодавчо засобів з метою впливу на поведінку суб'єктів права та суспільні відносини за участю цих суб'єктів. Для виконання покладеної на неї функції судова влада наділена владними повноваженнями і засобами примусу до виконання прийнятих нею рішень. Зокрема, конституційною засадою судочинства є обов'язковість виконання рішення суду, що вимагає від державних органів, посадових осіб, усіх громадян неухильного підкорення велінню судової влади. Судова влада займає особливе місце в системі державної влади. Взаємодія судової влади з іншими гілками влади в Україні здійснюється на основі " механізму стримувань і противаг", який полягає у тому, що органи законодавчої влади впливають на суди, створюючи для них законодавчу базу діяльності. Крім того ВРУ разом із Президентом України беруть участь у формуванні судової системи - призначені суддів. Але суди їм не підлеглі і зазначені органи не вправі контролювати законність вироків та інших судових рішень. У свою чергу Конституційний Суд України наглядає за конституційністю законів, прийнятих ВРУ, що має наслідком втрату ними чинності з моменту прийняття. Взаємовплив вплив судової влади та органів виконавчої влади проявляється у тому, що суд може скасовувати суперечливі Конституції та законам України акти органів державного управління; розглядати скарги громадян на незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів управління. Відповідно до ст. 19 Закону України " Про судоустрій", в Україні створюються адміністративні суди, що розглядатимуть адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції). Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, що узгоджується з Головою Верховного Суду України чи головою вищого спеціалізованого суду. Власне, головне призначення судової влади - вирішення віднесених законодавством до її компетенції правових конфліктів, які виникли у суспільстві. Тому судова влада в системі державної влади є рівнозначною, рівноправною, паритетною. Судова влада функціонує на засадах: - незалежності - самостійності - відокремленості - виключності - під законності Судова влада є незалежною, втручання будь-яких державних органів, посадових осіб в її діяльність є неприпустимим. При вирішенні справ судді керуються внутрішнім переконанням, обґрунтовуючи відповідне рішення доказами поданими сторонами у справі. Самостійність судової влади означає: - суди нікому не підзвітні і мають для здійснення судових функцій усі необхідні повноваження, якими наділені законом; - судові рішення не потребують попередньої згоди чи затвердження будь-якої посадової особи чи державного органу; - вирок, рішення, постанова чи ухвала суду, які набрали законної сили є обов'язковими для адресатів, мають для них силу закону і є обов'язкові для виконання на території України; - діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури не підміняє діяльність суду, а лише сприяє їй. Відокремленість судової влади означає те, що суди не входять до будь-якої іншої системи державних органів, займають особливе місце в державному механізмі. Виключність судової влади полягає у неможливості делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами. Підзаконність судової влади означає те, що у своїй діяльності судді керуються виключно Конституцією та законами України. Підкорення суддів лише законові відбувається на підставі точного виконання ними матеріального і процесуального законодавства. Законами врегульовані компетенція, порядок утворення, структура, функції судів, питання їх кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. Якщо в разі спору з правовідносин має право звернутися до суду, компетенцією якого є розв'язання такого спору і суд не вправі відмовити в розгляді і вирішенні такого спору на підставі лише того, що її вимоги можуть бути розглянуті іншим органом у досудовому порядку. Характерною особливістю судової влади є суворо регламентований законом процес, порядок її здійснення. Отже, судова влада: 1) здійснює особливий вид державної діяльності (здійснення правосуддя); 2) є незалежною, самостійною, виключною, відокремленою, підзаконною гілкою влади. 3) реалізується за визначеною законом процедурою. Суд - це конкретний державний орган, юрисдикція якого поширюється на визначене адміністративно-територіальне утворення; структурне утворення Збройних Сил України (гарнізон, регіон, вид ЗСУ ); спори і справи, що підлягають розгляду судом відповідно до його спеціалізації (система спеціалізованих судів ). Судова система побудована за принципом територіальності - вона пристосована до адміністративно - територіального устрою. Суди загальної юрисдикції створюються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, що узгоджується з Головою Верховного Суду України чи головою вищого спеціалізованого суду. Місцезнаходження і статус суду визначається з урахуванням принципів територіальності і спеціалізації. Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погоджена з Головою Верховного Суду чи головою вищого спеціалізованого суд, з урахуванням обсягу роботи суду, і в межах витрат, затверджених у Державному бюджеті на утримання судів. Будь-який окремо взятий суд є структурною частиною судової системи України. Судова система - це сукупність всіх судів, яка об'єднаних у відповідності з їх компетенцією, завданнями і цілями організації та функціонування, побудована на принципі територіальності та спеціалізації та ґрунтується на конституційних засадах правосуддя. В Україні діє два види судів - Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції, при цьому суди загальної юрисдикції утворюють систему судів, а Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Будь -які інші державні і недержавні утворення, в тому числі у назві яких звучить слово " суд " (третейські суди, Міжнародний комерційний арбітраж), не належать до судової системи і органів судової влади. Система судів загальної юрисдикції складається з загальних і спеціалізованих судів окремих юрисдикцій: Загальні суди - це місцеві суди (району, району у місті, міські та міськрайонні суди, військові суди гарнізонів ), апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд АРК, військові суди регіонів, апеляційний суд ВМС України, Апеляційний суд України. Спеціалізованими судами є господарські та адміністративні суди. Ці суди окремо становлять підсистему, що входить до системи судів загальної юрисдикції. Господарські суди України складаються з місцевих господарських судів (суди АРК, областей, міст Києва та Севастополя), апеляційних господарських судів у відповідних округах (Указом Президента України " Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України " створено 7 апеляційних господарських судів, серед яких і Львівський апеляційний суд, який поширює свої повноваження на територію Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської. Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької областей ), Вищого господарського суду. Адміністративні суди складаються з місцевих адміністративних судів у округах, апеляційних адміністративних судів у округах, Вищого адміністративного суду. Найвищим судовим органом судів загальної юрисдикції згідно ст. 125 Конституції України є Верховний Суд України. Правосуддя, як спосіб реалізації судової влади. Правосуддя і судочинство. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Правосуддя становить основний зміст судової влади і полягає у розгляді судами в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ, а також справ конституційної юрисдикції і законному, обґрунтованому, справедливому їх вирішенні. Правосуддя має місце тоді коли суд повно з'ясував усі істотні обставини справи, правильно застосував закон і постановив законне, обґрунтоване. І справедливе судове рішення у справі. Правосуддя - це особливий вид державної діяльності, що здійснюється судом на підставі закону, зміст якої становить розгляд і вирішення судових справ з метою забезпечення гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави, а результатом якого є постановлення правосудного судового рішення, яке має загальнообов'язковий характер. .З точки зору теорії права здійснення правосуддя є правозастосовчою діяльністю, що ґрунтується на суворому дотримані закону, тому вирішення відповідного спору з порушенням закону чи постановлення неправосудного рішення не можна назвати правосуддям. Тому дуже важливим є те щоб суд здійснював правосуддя на засадах верховенства права, забезпечувався захист прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави. Перелічені завдання суду конкретизовані у відповідному процесуальному законодавстві. Наприклад здійснення судом правосуддя у кримінальних справах спрямоване на: викриття осіб, винних у вчиненні злочинів, притягнення до відповідальності та їх справедливе покарання; захист осіб від безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності і засудження невинуватих; охорону прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави, яким злочином заподіяно шкоду. Завданням здійснення правосуддя у цивільних і господарських справах є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - учасників цивільних і господарських правовідносин. Поняття судової влади значно ширше поняття правосуддя, тому що судова влада проявляється в багатьох інших діях суду. Так, - наприклад усі суди і судові структури зобов'язані узагальнювати судову практику й аналізувати судову статистику. На основі таких узагальнень Пленум Верховного Суду України приймає керівні роз'яснення з питань застосування законодавства обов'язкові для виконання усіма судами загальної юрисдикції. Надалі Пленум контролює виконання судами цих постанов. (згадати про окремі ухвали суду). Усі зазначені вище і багато інших повноважень суду є проявом судової влади, але виходить за рамки правосуддя. Судочинство - це діяльність судів щодо розгляду і вирішення справ, віднесених до їхньої компетенції, а також дії інших суб'єктів, які реалізують свої права та обов'язки, вступаючи у процесуальні відносини із судом. Залежно від характеру матеріальних правовідносин з приводу яких виник спір судочинство є: конституційне, цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне. Отже, правосуддя здійснюється: - суб'єктом його здійснення є лише суд; - правосуддя здійснюється іменем держави; - його сутність полягає у розгляді і вирішенні цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ у формі судових засідань за участю сторін та інших учасників процесу, який проводиться на засадах змагальності. - правосуддя здійснюється в чіткій процесуальній формі; - правосуддя здійснюється з пріоритетом судової підвідомчості (роз'яснити ). Основні напрями судової-правової реформи в Україні.Постановою Верховною Радою України від 28 квітня 1992р. була схвалена Концепція судово-правової реформи. Головною метою судово-правової реформи і формування незалежної судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення форм судочинства. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: - шляхом ефективного розмежування повноважень гарантувати самостійність і незалежність судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади; - реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою; - створити систему законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади; - поступово здійснити спеціалізацію судів; - максимально наблизити суди до населення; - чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи; -гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом. Судово-правова реформа була запланована у три етапи. На першому етапі пропонувалося, зокрема, внести зміни до Закону " Про судоустрій України", Кримінально-процесуального та Цивільно - процесуального кодексів України, прийняти закони про Конституційний Суд України, адвокатуру, про судоустрій і статус суддів, про нотаріат України, про акти громадянського стану, про судову експертизу, провести інтенсивну роботу по підготовці Кримінально-процесуального кодексу та деяких інших кодексів України. Не виконано такі завдання першого етапу реформи: не розроблені нормативні акти з питань оптимального навантаження суддів слідчих та інших працівників правоохоронних органів, їх матеріально-технічне забезпечення і розміщення тощо. На другому етапі передбачалось: запровадити організаційні структури зі спеціалізації здійснення правосуддя в Україні, створити адміністративні суди, суди, які розглядають сімейні справи, завершити створення Інституту законодавства і правової реформи. Третій етап передбачав вивчення і узагальнення ефективності судово-правової реформи, внесення змін до чинного законодавства з питань удосконалення діяльності судової влади, органів досудового слідства, прокуратури, юстиції, адвокатури, проведення подальшої роботи по спеціалізації судів, реалізацію наукових програм з удосконалення судово-правової реформи. Частково пройдено і цей етап, оскільки прийнято новий Закон " Про судоустрій ", внесено істотні зміни до Закону про прокуратуру, чітко визначено повноваження Міністерства юстиції України та ін. 2.6.Голова державиЗ здобуттям Україною незалежності на території України і надалі діяла нормативна база Української РСР. це було передбачено Актом проголошення незалежності. Проте деякі інститути, як інститут Президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради України впроваджувались негайно змінами до тоді ще Конституції Української РСР. А в подальшому формування правової системи України проходило дуже повільно. Закон про Службу Безпеки України був прийнятий майже через рік після проголошення незалежності, Конституція тільки через п'ятьПосада президента була запроваджена змінами до Конституції УРСР 1978 р. п'ятого липня 1991р.