Информационная система управления матрицей жесткости модели для SCAD

Работа посвящена разработке средств контроля и просмотра расчетной модели стержневой конструкции для систем расчетов SCad. В приложение внедрены эффективные алгоритмы построения 3D изображения.
Разработана база данных на платформе MS Access, которая полностью обеспечивает целостность модели, упорядочено хранит данные множества проектов, обеспечивает легкий перенос на другой компьютер.
Приложение может быть использовано в проектных организациях и при обучении расчетам МКЭ.

При необходимости, работа может быть оперативно переделана и доработана под нужную область. Имеется 2 варианта работы, на русском и украинском языках. Имеются исходные файлы реализации программы, презентация, отчет по преддипломной практике(за дополнительную плату).
Работа была защищена в 2015 году на оценку "Отлично" в ...

ВВЕДЕНИЕ 6
1 Постановка задачи 8
1.1 Обзор существующих системы автоматизированного проектирования 8
1.2 Составление исходной информации 13
1.2.1 Матрица типов жесткостей элементов. Физические константы материала конструкции 14
1.2.2 Матрица особых узлов 15
1.2.3 Информация об узлах, загруженных сосредоточенными усилиями 16
1.2.4 Информация об узлах, яки Завантажени росподиленимы усилиями 17
1.2.5 Общая информация о проекте 18
1.3 Структура комплекса 20
2 ПРОЕКТИРОВАНИЕ И РАЗРАБОТКА БАЗЫ ДАННЫХ 22
2.1 Требования к СУБД 22
2.2 База данных, таблицы 26
3 ПРОЕКТИРОВАНИЕ И РАЗРАБОТКА ПРИЛОЖЕНИЯ 31
3.1 Выбор среды разработки 31
3.2 Структура приложения, разрабатываемого 33
3.3 Обеспечение доступа к базе данных 35
3.3 Система редактирования данных 39
3.4 Модель для системы графического контроля 42
3.5 Настройка приложения 46
4 ОХРАНА ТРУДА 51
4.1 Требования к освещению помещений для ЭВМ 51
4.2 Требования электробезопасности в помещения для ЭВМ 53
4.3 Требования к организации рабочего места пользователя ЭВМ 56
4.4 Национальные нормативные документы по охране труда пользователей ВДТ 59
ВЫВОДЫ 64
ПЕРЕЧЕНЬ ССЫЛОК 65
ПРИЛОЖЕНИЕ А 6

Системы типа САПР активно используются во многих отраслях, например, в машиностроении и электронике. Одними из первых были созданы САПР для проектирования самолетов, автомобилей, системы для разработки микроэлектронных интегральных схем, архитектурные системы и других. Такие системы сначала функционировали на достаточно больших компьютерах. Затем распространено было использование быстродействующих компьютеров среднего класса с развитыми графическими возможностями - графических рабочих станций.
С ростом мощностей персональных компьютеров все чаще САПР начали использовать на дешевых массовых компьютерах, которые сейчас имеют достаточное быстродействие и объемы памяти для решения многих задач. Это привело к широкому распространению систем САПР. Назовем несколько популярных САПР: многоцелевая система для выполнения проектных работ в разных отраслях - AutoCAD, для архитекторов - ArchiCAD, для проектирования электронных схем - пакет Sрисе, для строителей - пакеты LIRA и SCAD.
Задача компьютерной графики - визуализация, то есть создание изображения. Визуализация выполняется, исходя из описания (модели) того, что нужно отображать. Существует много методов и алгоритмов визуализации, которые различаются между собой в зависимости от того, что и как отражать. Например, имитация трехмерной реальности - изображения сцен в компьютерных развлечениях, художественных фильмах, тренажерах, в системах архитектурного проектирования. Важными и связанными между собой факторами здесь являются: скорость смены кадров, насыщенность сцены объектами, качество изображения, учета особенностей графического устройства.
Достаточно популярным словосочетание интерактивная компьютерная графика. Им подчеркивалась способность компьютерной системы создавать графику и вести диалог с человеком. Ранее системы работали в пакетном режиме - способы диалога были неразвиты.
Для изображения трехмерных объектов на экране монитора требуется проведение серии процессов (обычно называемых конвейером) с последующей трансляцией результата в двумерный вид. Сначала, объект представляется в виде набора точек, или координат, в трехмерном пространстве.
Трехмерная система координат определяется тремя осями: горизонтальной, вертикальной и глубины, обычно называемых, соответственно осями x, y и z. Объектом может быть дом, человек, машина, самолет или дом и координаты определяют положение вершин (узловых точек), из которых состоит объект, в пространстве. Соединив вершины объекта линиями, мы получим каркасную модель, называемую так потому, что видимыми являются только края поверхностей трехмерного тела. Каркасная модель определяет области, составляющие поверхности объекта, которые могут быть заполнены цветом, текстурами и освещать лучами света.
Программный комплекс, который разрабатывается в данной дипломной работе комплекс также относится к области САПР. Он должен динамично отображать трехмерную каркасную модель объекта будет рассчитываться и осуществлять контроль ее целостности и корректности

'Jet OLEDB:Compact Without Replica Repair=False;'+
'Jet OLEDB:SFP=False;';
DMBase.DB22.Connected := True;
DMBase.Project.Active := True;
DMBase.Nodes.Active := True;
DMBase.Binds.Active := True;
DMBase.SpesNodes.Active := True;
DMBase.SpNodeType.Active := True;
DMBase.Forses.Active := True;
DMBase.Loads.Active := True;
DMBase.Profile.Active := True;
DMBase.Main.Active := True;
DMBase.Datas.Active := True;
end;
Клас TDataSource використовується як інтерфейс для з'єднання набору даних з компонентами відображення даних. Він забезпечує передачу в компоненти відображення даних значень полів з набору даних і внесення в набір даних змін при редагуванні цих значень.
Компонент TDataSource передає в елементи відображення дані значення полів поточного запису. При переміщенні курсору набору даних на інший запис значення полів у компонентах відображення даних автоматично обновлюється. Компонент TDataSource не використовує BDE. Тому він взаємодіє з компонентами доступу до даних, що використовують як BDE, так й ADO.
3.3 Система редагування даних
Для редагування даних у проекті розроблено два вікна, перше для редагування вузлів, друге для редагування зв’язків.
Редагування виконується за допомогою стандартних компонент доступу до бази даних.
Компонент TDBGrid використовується для подання набору даних у вигляді таблиці. Структура цієї таблиці відповідає структурі набору даних: рядки є записами, а стовпці - полями. У таблиці не обов'язково відображати всі поля, що втримуються в наборі даних. Потрібні поля вибираються за допомогою редактора стовпців, викликуваного при подвійному щиглику на компоненті TDataSource.
Для доступу до окремих полів бази даних в VCL Delphi є ряд елементів, аналогічних звичайним елементам керування, розглянутим нами раніше. Відмінність полягає тільки в тім, що елементи, що працюють із базою даних, одержують значення прямо з набору даних і зміни цих значень заносяться в базу даних.
Зовнішній вигляд вікна редагування зв’язків наведений на рис. 3.5.
Рисунок 3.5 – Вікно редагування зв’язків
Зовнішній вигляд вікна редагування зосереджених сил наведений на рис. 3.6.
Рисунок 3.6 – Вікно редагування зосереджених сил
Зовнішній вигляд вікна редагування розподілених сил наведений на рис. 3.7.
Рисунок 3.7 – Вікно редагування зосереджених сил
3.4 Модель для системи графічного контролю
Об’єкт, з яким оперує додаток, що розроблюється є стержнева модель інженерної конструкції. Вона описується за допомогою трьохвимірних вузлів та зв’язків між ними. Крім того необхідно мати інформацію о двомірному виді моделі. При розробки комп’ютерного уявлення моделі запропоновано, що зв'язок обов’язково повинен опертися на два вузлі. Для внутрішнього зберігання даних цього об’єкта були розроблені класи.
Клас «Вузол» – у його складі є як трьохвимірні координати: X, Y та Z, так і їх двовимірне відображення: Pt – стандартна графічна точка, яка використовується у бібліотеці графіки Windows. Для ідентифікації вузла використовується його ім’я: Name.
Клас «Зв'язок» – у його складі є два посилання на перший FstNode вузол то кінцевий EndNode. Для ідентифікації зв’язка використовується його ім’я: Name.
Для зберігання інформації о осях координат та лініях сітки передбачений режим роботи класу, як власника вузлів. Він визначається властивістю Relative.
Для зберігання моделі в цілому розроблений клас TSchemeModel. Нижче наведена інтерфейсна частина класу.
У ньому розміщення список вузлів Nodes та NodeCount, зв’язків Binds та BindCount. Крім того властивості осей координат OX, OY, OZ. Центральна точка Zero та набір ліній сітки GridLines та GridLineCount.
Перетворення трьохвимірних координат на двовимірні для усіх об’єктів класу здійснюється у разі запису матриці трансформування TransformM.
Для зв’язку моделі з візуальним інтерфейсом передбачена властивість OnUpdate яка є функцією зворотного зв’язку. Вона розробляється у класі головного вікна.
Схема класів наведена на рис. 3.8.
Рисунок 3.8 – Схема класів об’єктної моделі
Код, що формує данні моделі:
procedure TWorkSpace3DModel.Update;
var
I, J, K, N : Integer;
Pt1, Pt2, Pt3, Pt4 : TNode;
LineTmp : TBind;
FstL, EdnL : Double;
OXN, OXP: Double;
OYN, OYP: Double;
OZN, OZP: Double;
begin
try
FNodes.Clear;
FBinds.Clear;
FForse.Clear;
except
end;
//Точки
DMBase.Nodes.First;
for I := 0 to DMBase.Nodes.RecordCount - 1 do begin
Pt1 := TNode.Create(DMBase.NodesX.Value, DMBase.NodesY.Value, DMBase.NodesZ.Value);
FNodes.Add(Pt1);
Pt1.Name := DMBase.NodesNName.Value;
Pt1.id := DMBase.Nodesid.Value;
Pt1.ColorIn := MainProperty.ModelColors.NodeInnerColor;
Pt1.ColorOut := MainProperty.ModelColors.NodeOuterColor;
DMBase.Nodes.Next;
end;
//Точки особые
DMBase.SpesNodes.First;
for I := 0 to DMBase.SpesNodes.RecordCount - 1 do begin
Pt1 := GetNodeById(DMBase.SpesNodesNode.Value);
Pt1.ST := DMBase.SpesNodesType.Value;
Pt1.ColorIn := MainProperty.ModelColors.ZeroInnerColor;
Pt1.ColorOut := MainProperty.ModelColors.ZeroOuterColor;
DMBase.SpesNodes.Next;
end;
//Связи
DMBase.Binds.First;
for I := 0 to DMBase.Binds.RecordCount - 1 do begin
Pt1 := GetNodeById(DMBase.BindsN1.Value);
Pt2 := GetNodeById(DMBase.BindsN2.Value);
LineTmp := TBind.Create(Pt1, Pt2, True);
FBinds.Add(LineTmp);
LineTmp.Name := DMBase.BindsBName.Value;
LineTmp.BaseColor := MainProperty.ModelColors.BindBodyColor;
FstL := DMBase.BindsN1Load.Value;
EdnL := DMBase.BindsN2Load.Value;
Pt1 := TNode.Create(LineTmp.FFst.X, LineTmp.FFst.Y, LineTmp.FFst.Z + FstL);
Pt2 := TNode.Create(LineTmp.FEnd.X, LineTmp.FEnd.Y, LineTmp.FEnd.Z + EdnL);
Pt3 := TNode.Create(LineTmp.FFst.X, LineTmp.FFst.Y, LineTmp.FFst.Z);
Pt4 := TNode.Create(LineTmp.FEnd.X, LineTmp.FEnd.Y, LineTmp.FEnd.Z);
LineTmp := TBind.Create(Pt1, Pt2);
LineTmp.Width := 1;
LineTmp.BaseColor :=MainProperty.ModelColors.AxisGridColor;
FForse.Add(LineTmp);
LineTmp := TBind.Create(Pt1, Pt3);
LineTmp.Width := 1;
LineTmp.BaseColor :=MainProperty.ModelColors.AxisGridColor;
FForse.Add(LineTmp);
LineTmp := TBind.Create(Pt2, Pt4);
LineTmp.Width := 1;
LineTmp.BaseColor :=MainProperty.ModelColors.AxisGridColor;
FForse.Add(LineTmp);
DMBase.Binds.Next;
end;
//Нагрузки сосредоточенные
DMBase.Forses.First;
for I := 0 to DMBase.Forses.RecordCount - 1 do begin
Pt2 := GetNodeById(DMBase.ForsesNode.Value);
Pt1 := TNode.Create(Pt2.X, Pt2.Y, Pt2.Z);
Pt2 := TNode.Create(Pt1.X, Pt1.Y, Pt1.Z + 0.5);
LineTmp := TBind.Create(Pt1, Pt2);
FForse.Add(LineTmp);
LineTmp.Width := 3;
LineTmp.BaseColor :=MainProperty.ModelColors.AxisGridColor;
DMBase.Forses.Next;
end;
//Установка осей координат
OXN := 0;
OXP := 0;
OYN := 0;
OYP := 0;
OZN := 0;
OZP := 0;
for I := 0 to NodeCount - 1 do begin
if OXN > Nodes[I].X then OXN := Nodes[I].X;
if OXP < Nodes[I].X then OXP := Nodes[I].X;
if OYN > Nodes[I].Y then OYN := Nodes[I].Y;
if OYP < Nodes[I].Y then OYP := Nodes[I].Y;
if OZN > Nodes[I].Z then OZN := Nodes[I].Z;
if OZP < Nodes[I].Z then OZP := Nodes[I].Z;
end;
FMaxX := OXP - OXN;
FMaxY := OYP - OYN;
FMaxZ := OZP - OZN;
FAxix.Clear;
//Ось X
LineTmp := TBind.Create(TNode.Create(OXN, 0, 0),
TNode.Create(0, 0, 0));
FAxix.Add(LineTmp);
LineTmp.BaseColor := MainProperty.ModelColors.OXNegativeColor;
LineTmp.DrawColor := LineTmp.BaseColor;
LineTmp := TBind.Create(TNode.Create(OXP, 0, 0),
TNode.Create(0, 0, 0));
FAxix.Add(LineTmp);
LineTmp.BaseColor := MainProperty.ModelColors.OXPositiveColor;
LineTmp.DrawColor := LineTmp.BaseColor;
//Ось Y
LineTmp := TBind.Create(TNode.Create(0, OYN, 0),
TNode.Create(0, 0, 0));
FAxix.Add(LineTmp);
LineTmp.BaseColor := MainProperty.ModelColors.OYNegativeColor;
LineTmp.DrawColor := LineTmp.BaseColor;
LineTmp := TBind.Create(TNode.Create(0, OYP, 0),
TNode.Create(0, 0, 0));
FAxix.Add(LineTmp);
LineTmp.BaseColor := MainProperty.ModelColors.OYPositiveColor;
LineTmp.DrawColor := LineTmp.BaseColor;
//Ось Z
LineTmp := TBind.Create(TNode.Create(0, 0, OZN),
TNode.Create(0, 0, 0));
FAxix.Add(LineTmp);
LineTmp.BaseColor := MainProperty.ModelColors.OZNegativeColor;
LineTmp.DrawColor := LineTmp.BaseColor;
LineTmp := TBind.Create(TNode.Create(0, 0, OZP),
TNode.Create(0, 0, 0));
FAxix.Add(LineTmp);
LineTmp.BaseColor := MainProperty.ModelColors.OZPositiveColor;
LineTmp.DrawColor := LineTmp.BaseColor;
if Assigned(FOnUpdate) then
FOnUpdate(Self);
end;//TSchemeModel.Update
3.5 Система налаштування додатку
З метою поліпшення можливостей керування додатком, адаптації його під будь якого користувача, підвищення якості візуалізації моделі, розширення можливостей її редагування у додатку передбачається система глобальних налаштувань.
Вона дозволяє:
зберігати головні налаштування додатка у окремому файлі;
завантажувати готові налаштування на «ходу» програми;
зберігати налаштування для кожного користувача;
змінювати налаштування у інтерактивному режимі.
Розроблена система налаштувань – структурна, поділена на логічно закінчені розділи, що дозволяє підвищити зручність керування налаштуваннями.
TModelDrawScheme = record
ZeroSize: Integer;
NodeSize: Integer;
NodeLabelSize : Integer;
BindLabelSize : Integer;
IsAxis : Boolean;
IsZero : Boolean;
IsZeroLabel : Boolean;
IsGrid : Boolean;
IsNode : Boolean;
IsNodeLabel : Boolean;
IsBind : Boolean;
IsBindLabel : Boolean;
end;
TModelColorScheme = record
OXPositiveColor: TColor;
OXNegativeColor: TColor;
OYPositiveColor: TColor;
OYNegativeColor: TColor;
OZPositiveColor: TColor;
OZNegativeColor: TColor;
NodeInnerColor : TColor;
NodeOuterColor : TColor;
ZeroInnerColor : TColor;
ZeroOuterColor : TColor;
NodeLabelColor : TColor;
BindBodyColor : TColor;
BindLabelColor : TColor;
BindInnerColor : TColor;
AxisGridColor : TColor;
ZeroLabelColor : TColor;
Налаштування додатка описані у модулі «AppProperty», схема класів наведена на рис 3.9.
Рисунок 3.9 – Схема класів налаштування додатка
Редагування налаштувань додатка у інтерактивному режиму прив’язане до дії «Изменить». Вона виведена у горизонтальному меню головного вікна додатка та на панелі інструментів. Для дії передбачено гаряче поєднання клавіш – Ctrl+E. Для проекту можна встановити безліч різноманітних параметрів. Всі вони знаходяться у вкладці «Изменить», за допомогою якої можна здійснювати редагування установок програми. У вікні «Свойства проекта» можлива зміна вихідних налаштувань.
У вкладці «Графика» можна змінити розміри самих вузлів, центру і розміри написів вузлів, написів зв'язків, які зображені на рис. 3.10. Можна змінити налаштування наявності або відсутності осей, сітки, вузлів, імена вузлів, зв'язків, імена зв'язків і нульову точку.
Рисунок 3.10 – Вкладка «Графика» вікна налаштувань додатка
У вкладці «Цветовая схема» можна змінити кольорову схему відображення моделі, яка зображена на рис. 3.11
Рисунок 3.11– Вкладка «Цветовая схема» вікна налаштувань додатка
Запуск вікна на відображення здійснюється у дії «Редагувати». Обробник дії якої:
Метод Edit у класі TMainProperty форсує копіювання даних налаштувань в внутрішні данні вікна, показує вікно у модальному вигляді та при успішному завершенні редагування здійснює зворотне копіювання.
Інформацію об успішному чи не успішному завершенні редагування віддають кнопки «Применить» – при успішному, «Отмена» – при не успішному.
4 ОХОРОНА ПРАЦІ
Робота фахівця по експлуатації та ремонту ЕОМ пов'язана із впливом на його організм ряду негативних виробничих факторів: мала рухова активність, велике навантаження на зір електромагнітні випромінювання різних частот, шум, підвищена іонізація повітря та ін. Все це за певних умов може завдати необоротної шкоди здоров'ю працівника. Щоб уникнути цього необхідно виконувати всі правила безпеки і санітарно-гігієнічні нормативи, які будуть представлені в даному розділі.
Умови праці осіб, які працюють з ЕОМ, повинні відповідати І або II класу згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу N 4137-86, затвердженою МОЗ СРСР 12.08.86.
4.1 Вимоги до освітлення приміщень для ЕОМ
Приміщення з ЕОМ повинні мати природне і штучне освітлення відповідно до СНиП П-4-79 "Естественное и искусственное освещение".
Природне світло повинно проникати через бічні світло прорізи, зорієнтовані, як правило, на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5 %. Розрахунки КПО проводяться відповідно до СНиП П-4-79 Вікна приміщень з відео терміналами повинні мати регулювальні пристрої для відкривання, а також жалюзі, штори, зовнішні козирки тощо.
Штучне освітлення приміщення з робочими місцями, обладнаними відео терміналами ЕОМ загального та персонального користування, має бути обладнане системою загального рівномірного освітлення.
У виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається вживати систему комбінованого освітлення (додатково до загального освітлення встановлюються світильники місцевого освітлення).
3агальне освітлення має бути виконане у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих місць (переважно зліва) паралельно лінії зору працівників.
Допускається застосовувати світильники таких класів світлорозподілу:
світильники прямого світла - П;
переважно прямого світла - Н;
переважно відбитого світла - В.
При розташуванні відео терміналів ЕОМ за периметром приміщення лінії світильників штучного освітлення повинні розміщуватися локально над робочими місцями.
Для загального освітлення необхідно застосовувати світильники із розсіювачами та дзеркальними екранними сітками або віддзеркалювачами, укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами (ВЧ ПРА).
Як джерело світла при штучному освітленні повинні застосовуватися, як правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ.
Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50 град, до 90 град, відносно вертикалі в подовжній і поперечній площинах повинна складати не більше 200 кд/кв. м. Коефіцієнт запасу (Кз) відповідно до СНиП 11-4-79 для освітлювальної установки загального освітлення слід приймати рівним 1,4. Коефіцієнт пульсації повинен не перевищувати 5 % і забезпечуватися застосуванням газорозрядних ламп у світильниках загального і місцевого освітлення.
Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів має бути в межах 300-500 лк.
У разі неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану та збільшення освітленості екрану більше ніж до 300 лк.
Необхідно передбачити обмеження прямої блискоті від джерела природного та штучного освітлення, при цьому яскравість поверхонь, що світяться (вікна, джерела штучного світла) і перебувають у полі зору, повинна бути не більшою за 200 кд/кв. м. При цьому яскравість відблисків на екрані відео терміналу не повинна перевищувати 40 кд/кв. м, яскравість стелі при застосуванні системи відбивного освітлення не повинна перевищувати 200 кд/кв. м.
Необхідно використовувати систему вимикачів, що дозволяє регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також дозволяє освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення.
Для забезпечення нормованих значень освітлення в приміщеннях з відео терміналами ЕОМ загального та персонального користування необхідно очищати віконне скло та світильники не рідше ніж 2 рази на рік, та своєчасно проводити заміну ламп, що перегоріли.
4.2 Вимоги електробезпеки до приміщень для ЕОМ
Під час проектування систем електропостачання, монтажу силового електрообладнання та електричного освітлення будівель та приміщень для ЕОМ необхідно дотримуватись вимог ПВЕ, ПТЕ, ПБЕ, СН 357-77 "Инструкция по проектированию силового осветительного оборудования промышленных предприятий", затверджених Держбудом СРСР, ГОСТ 12.1.006, ГОСТ 12.1.030 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление", ГОСТ 12.1.019 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты", ГОСТ 12.1.045, ВСН 59-88 Держкомархітектури СРСР "Электрооборудование жилых и общественных зданий. Норм проектирования", Правил пожежної безпеки в Україні, цих Правил, а також розділи СНиП, що стосуються штучного освітлення і електротехнічних пристроїв, та вимог нормативно-технічної і експлуатаційної документації заводу-виробника ЕОМ.
У приміщенні, де одночасно експлуатується або обслуговується більше п'яти ПЕОМ, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.
ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ повинні підключатися до електромережі тільки з допомогою справних штепсельних з'єднань і електророзеток заводського виготовлення.
Штепсельні з'єднання та електророзетки крім контактів фазового та нульового робочого провідників повинні мати спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника. Конструкція їх має бути такою, щоб приєднання нульового захисного провідника відбувалося раніше ніж приєднання фазового та нульового робочого провідників. Порядок роз'єднання при відключенні має бути зворотним.
Неприпустимим є підключення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ до звичайної двопровідної електромережі, в тому числі - з використанням перехідних пристроїв.
Електромережі штепсельних з'єднань та електророзеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ слід виконувати за магістральною схемою, по 3 - 6 з'єднань або електророзеток в одному колі.
Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ при розташуванні їх у центрі приміщення, прокладають у каналах або під знімною підлогою в металевих трубах або гнучких металевих рукавах. При цьому не дозволяється застосовувати провід і кабель в ізоляції з вулканізованої гуми та інші матеріали, що містять сірку. Відкрита прокладка кабелів під підлогою забороняється.
Металеві труби та гнучкі металеві рукави повинні бути заземлені.
Конструкція знімної підлоги повинна бути такою, щоб забезпечувались:
вільний доступ до кабельних комунікацій під час обслуговування;
стійкість до горизонтальних зусиль при частково знятих плитах;
вирівнювання поверхні підлоги за допомогою регулювальних опорних елементів та взаємозамінюваність плит.
Є неприпустимими:
експлуатація кабелів та проводів з пошкодженою або такою, що втратила захисні властивості за час експлуатації, ізоляцією; залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими провідниками;
застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПВЕ до переносних електропроводок; застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;
користування пошкодженими розетками, розгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;
підвішування світильників безпосередньо на струмопровідних проводах,
обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами та
експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами).
4.3 Вимоги до організації робочого місця користувача ЕОМ