Культурний розвиток на Україні в XXI ст. не може відбуватися без соціокультурних перетворень в кожному конкретному регіоні. Різноманіття форм і змісту регіональних культур, що становлять цілісність української культури, стає посправжньому затребуваним у творенні ідеї національного відродження, збереження і оновлення традиційного світогляду.
У цьому, соціокультурному просторі України, потрібно зупинити увагу на Львівщині, котра незважаючи ні на які труднощі намагалась зберегти свої традиції, звичаї, культуру. Звичайно, що особливу роль у цьому відіграли саме музеї. Сьогоднішній музей все більше стає не тільки науково-освітнім, але й суспільно-культурним центром. Істотно змінюється і місія музеїв. У Львівському Національному музеї ім. Андрея Шептицького гаслом є: "Сприяти єднанню суспільства, залучаючи людей до пізнання історії та збереження культури ".
Адже, основна місія музеїв полягає у збереженні нашого надбання, передачі його майбутнім поколінням, в освіті та вихованні музейних відвідувачів.
Перебуваючи в суспільстві і здійснюючи свою діяльність для суспільства, музеї співвідносять її з культурними потребами людей. Музей займає особливе місце в системі виробництва і розповсюдження соціально орієнтованих цінностей.
Музеї - це установи духовної сфери, що відбивають погляди суспільства на власну історію. Ось, чому за своєю природою і повноваженнями музеї відображають суспільство. Музеї прагнуть до того, щоб вносити свій внесок у соціальний розвиток і культурну різноманітність суспільства.
Декілька десятиліть тоталітарного свавілля спричинили те, що діяльність музеїв звелася виключно до наукових і освітніх установ, що з часом призвело їх закритості для широкого загалу, проте на сьогодні музеї стають установами, відкритими зовнішнього світу і активно беруть участь у житті суспільства. Важливим фактором, що впливає на взаємодії музеїв з суспільством, стає необхідність залучення та утримування відвідувачів, а також бажання розширювати аудиторію.
Орієнтир на конкретного відвідувача став складовою частиною сучасної стратегії львівських музеїв, причому в розрахунок беруться такі чинники, як соціальні орієнтації, громадська думка та соціальні цінності. Адже, музеї прагнуть до того, щоб вносити свій внесок у соціальний розвиток і культурну різноманітність суспільства. Поєднання ідеї освіти та розваги характерно для визначення діяльності сучасних музеїв. Більшість музеїв прагне залучити відвідувачів, загалом школярів за допомогою дозвілля, або ж гри.
Звичайно, що вся сукупність професійних установ, громадських центрів і організацій, спільнот та фондів, що займаються вихованням юних громадян, повинна бути орієнтована, як зазначав відомий російський філософ В. С. Соловйов, на "людське єднання людей як смислотворчий морально-духовний фундамент громадянської особистості".
Ось, чому має здійснюватися на мій погляд проект "Школа у музеї", за допомогою якого соціокультурну музейну технологію можна представити у вигляді певної системи, педагогічних і культурологічних дій, в яку входять:
1. формування ціннісного ставлення до історико-культурної спадщини і культурної поведінки, мотивації;
2. розвиток здібностей до культурного, науково-дослідному та художньої творчості;
3. навчання підростаючого покоління предметів з осмисленням історії, світогляду, світосприйняття, побуту, традицій, художньої діяльності, духовної культури через музейні експонати і пам'ятки, що є вираженням культурної цілісності епохи;
4. виконання учнями практичних соціокультурних дій.
У структуру соціокультурної музейної технології яби включила такі форми:
1. музейні уроки.
2. музейні конкурси і програми.
3. музейні свята.
4. визначення соціокультурних функцій школярів у музеї.
Зміст місії музею тісно пов'язується з громадськими запитами суспільства. На мій погляд, об'єднуючою духовною силою галичан, так і усіх громадян України може і повинна стати спільна багатовікова історія, любов до Вітчизни. Головною духовною цінністю для народу України повинен стати патріотизм. Почуття любові до Батьківщини виховується і підтримується всією системою суспільних відносин, соціальними інститутами, починаючи з родини, школи. Воно починається з любові до своєї "малої батьківщини".
Формуванню у дітей таких якостей, як соціальна активність, висока відповідальність за долю Вітчизни, моральність, гуманістичне ставлення до людини, духовність - соціокультурна музейна технологія сприяє повною мірою.
Цілями об'єднання стало: забезпечення умов для реанімації в сферах освіти та громадського життя ідеї і почуття реального патріотизму, взаємозв'язку "малої" і "великої Батьківщини"; встановлення системи внутрішньо українських та міжнародних зв'язків між фахівцями і ентузіастами.
Якщо, проаналізувати процеси, що відбуваються в музеях світу, вважають за необхідне змінити соціальну роль музеїв, переглянути форми і методи музейної діяльності, удосконалювати напрямки роботи на шляху підвищення ефективності взаємодії музеїв з суспільством, з соціальними інститутами.
Вважаю, що сучасна соціокультурна роль музеїв у суспільстві повинна виходити з розуміння того, що музеї, як складова частина загальносвітової культури, зберігають, вивчають, експонують справжні експонати - свідки життєдіяльності людини, його духовної і матеріальної культури. Культурна спадщина народу служить музею для задоволення соціальних потреб людини, таких, як пам'ять, системне вивчення історії, ціннісне ставлення до національної спадщини, моральність, патріотизм і т.д.
Ось, чому основними галузями роботи для працівників музею мають бути:
- виконання фундаментальних досліджень і прикладних розробок у рамках пріоритетного напрямку в галузі археології та етнографії;
- виявлення, вивчення, збереження та використання культурної спадщини Львівщини в цілях науки, освіти і культури;
- розробка проблем історичного музеєзнавства;
- вивчення проблем етнокультурної взаємодії народів Західної України,
- розробка наукових і методичних основ інтеграції результатів наукового вивчення історико-культурної спадщини регіону у культурно-освітнє середовище.
Все вищесказане підтверджує, що музеї за своєю природою і повноваженнями відображають суспільство.