План:
1. Вступ. Суддя – основний носій судової влади
2. Повноваження та обов'язки суддів
3. Гарантії незалежності суддів
4. Організаційно-правові проблеми кадрового забезпечення судової влади
4.1. Вимоги до кандидата на посаду судді
4.2. Кваліфікаційні комісії суддів, їх система і завдання.
4.3. Матеріальне та соціальне забезпечення суддів
5.Висновки
6. Список використаної літератури
1. Вступ. Суддя – основний носій судової влади
Відповідно до ст..127 Конституції України правосуддя в нашій державі здійснюється професійними суддями.
Суддя є носієм судової влади в Україні, які реально здійснює правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції (загальних, військових, господарських, адміністративних судах) на чолі з Верховним Судом України. Вони виконують свої повноваження зі здійснення правосуддя незалежно від виконавчої та законодавчої влади.
У своїй роботі я розглядаю повноваження та обов’язки судей, гарантії їх незалежності, а також вимоги до кандидата та матеріальне та соціальне забезпечення судді.
3. Правовий статус таповноваження судді
Правовий статус суддів - це сукупність їх прав та обов’язків, закріплених та гарантованих законом. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а в окремих випадках передбачених законом присяжні та народні засідателі. Однак розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють лише професійні судді.
Правовий статус суддів встановлюється Конституцією України і доповнюється та більш детально регламентується процесуальними кодексами та законами України «про судоустрій України», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про статус суддів». Останній закон найбільш повно та всебічно закріплює статус суддів як носіїв судової влади, встановлює процесуальні, матеріальні та соціальні гарантії їх незалежності, порядок формування суддівського корпусу,вимоги, що ставляться до особи судді та його основні обов’язки. Єдність статусу суддів забезпечується: єдиними в цілому вимогами до кандидатів на посаду судді; порядком наділення суддів повноваженнями; сукупністю прав та обов’язків суддів; незалежністю суддів і недопущення втручання у їх діяльність; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; засобами правового, соціального, матеріального забезпечення суддів; недопущенням зайняття інших оплачуваних посад, за винятком випадків, передбачених законом. Однак законом допускається відмінність в обсягу повноважень суддів залежно від віднесення суду до конкретної судової ланки чи до певної судової інстанції, а також від місця конкретного суду в судовій системі України ( наприклад судді Конституційного Суду України, судді Верховного Суду України та судді вищих спеціалізованих судів).
Таким чином, під правовим статусом суддів у загальному розумінні визнається сукупність їх прав та обов’язків, закріплених у законі. У більш вузькому розумінні на визначення правого статусу суддів окремо кожної з ланок судової системи впливають усі інші, розглянуті вище обставини.
Судді мають для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України, наприклад вчиняють процесуальні дії з метою ефективного та швидкого розгляду справ тощо.
Окрім цього у своїй професійній діяльності судді зобов’язані:
- при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції і Законів України, забезпечувати повний, всебічний і об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом термінів;
- дотримуватись політичного нейтралітету, не займати інші оплачувані посади, а також додержуватись службової дисципліни і розпорядку роботи суду;
- не розголошувати дані, що становлять державну, військову, службову, комерційну і банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян й інші відомості, про які вони довідалися при розгляді справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийняте рішення про закрите судове засідання; у Кодексі професійної етики судді ( затверджено V з’їздом суддів України 24.10. 2002р.) зазначається, що суддя не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.
- не допускати вчинків і будь – яких дій, що ганять звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості і незалежності.
Суддя не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, суддя повинен підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні; при здійсненні правосуддя суддя повинен виявляти тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
4. Гарантії незалежності суддів
Суддям надається цілий ряд гарантій забезпечення незалежних умов для здійснення правосуддя і охорони прав і свобод фізичних і юридичних осіб.
Незалженість і недоторканність суддів не є їхнім особистим привілеєм, має публічний характер і спрямована передусім на безперешкодне виконання суддею своїх професійних обов’язків у здійсненні правосуддя.
Гарантії незалежності і самостійності суддів забезпечуються:
- особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів.
- незмінюваністю суддів та їх недоторканістю;
- порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення;
- забороною втручання у здійснення правосуддя;
- відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом;
- особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом;
- належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів;
- функціонуванням органів суддівського самоврядування;
- визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.
При здійсненні правосуддя суддя не залежить від органів законодавчої та виконавчої влади, посадових осіб, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій; від думки і позиції сторін у цивільних і господарських справах, висновків органів дізнання і досудового слідства та прокурора у кримінальних справах, а також від вищестоящих судів.
Незалежність суддів гарантується і в самому суді при розгляді конкретних справ. Не процесуальний вплив на думку судді з боку інших судів та керівників суду є неприпустимим.
Істотною конституційною гарантією незалежності суддів є безстроковість обрання їх на посаду. Так, за законом передбачено, що судді здійснюють свої повноваження безстроково, крім суддів Конституційного Суду Україн та суддів, що призначені на цю посаду впрше. Однак це положення не позбавлює суддю права на припинення своїх повноважень зі здійснення правосуддя.
Закон чітко визначив підстави припинення повноважень судді, а звільнення судді з посади можливе лише тим органом, який його призначив, отже:
1) закінчення строку, на який його обрано;
2) досягнення суддею 65- річного віку;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або звільнення його за власним бажанням;
10) у разі смерті судді.
Гарантією незалежності є й те, що за суддею який перебуває у відставці зберігається звання судді і такі самі гарантії недоторканності та соціального захисту, як до виходу у відставку.
Наступною гарантією є те, що судді наділені недоторканістю, а саме:
1. Суддя не може без згоди ВРУ бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом
2. Суддя не може бути притягнутий до відповідальності і покараний за прийняття судового рішення або інші дії пов’язані із здійсненням правосуддя.
3. Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який орган у порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.
4. Гарантії недоторканності поширюються на його житло, службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, телефонні розмови, кореспонденцію, речі і документи.
Незмінюваність судді означає, що він перебуває на посаді і здійснює свої повноваження по розгляду і вирішення справ до виповнення 65 років ( якщо обраний безстроково) або протягом 5 років (якщо призначений вперше) Для дострокового звільнення є передбачені законом підстави.
Суддя не може бути переведений на іншу роботу або в інший суд без його згоди, а звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді.
Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду є злочином проти правосуддя і тягне за собою кримінальну відповідальність.
Законодавством встановлено адміністративну відповідальність за прояви неповаги до суду, за ухилення від явки до суду, непідкорення головуючому в судовому засіданні, невжиття заходів по виконанню окремої ухвали суду ( ст. 185-3 КпАП).
Заходи державного захисту суддів від перешкоджання виконанню покладених на них обов’язків і здійсненню наданих їм прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно суддів та їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю суддів, встановлені Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23.12. 1993 р.
У разі встановлення даних, що свідчать про реальну небезпеку посягання, вживаються заходи особистої охорони судді, його близьких родичів, житла і майна або інші спеціальні заходи передбачені цим Законом.
Заходи безпеки вживають спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ за рішенням голови суду.
5.1. Вимоги до кандидата на посаду судді
Конституцією України (ст. 127) визначено, що правосуддя здійснюють професійні судді та в установлених законом випадках - народні засідателі й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
Специфіка судової діяльності потребує, крім додержання засад судочинства, ще й позбавленого політичної пристрасті суддю, дотримання вимог несумісності. Належність судді до будь-якої партії небезпечна для правосуддя. Необхідну за законом політичну нейтральність судді не може бути зведено тільки до формальних заборон його зв'язків із політичними партіями й рухами. Взагалі можливі й інші прояви суддею його політичних симпатій або антипатій (надання матеріальної підтримки певним партіям, участь у вуличних демонстраціях, агітація за кандидатів у депутати тощо). Все це - акції політичного характеру, й суддя має залишатися осторонь них. Якщо ж його політична заангажованість перетворюється на постійний фактор, на тлі якого він продовжує виконувати свої професійні суддівські обов'язки, то, незалежно від відсутності в судді формального членства в партії або русі, цілком правомірним є порушення питання про припинення його суддівських повноважень.
На посаду судді кваліфікаційна комісія суддів може рекомендувати громадян України, які досягали 25-річного віку, мають вищу юридичну освіту й стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживають в Україні не менш як десять років і володіють державною мовою (ст. 59 Закону України "Про судоустрій України").
Не може бути рекомендовано на посаду судді осіб, визнаних судом обмежено дієздатними або недієздатними; які мають хронічні чи психічні захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді; щодо яких провадять дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.
Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їхнього професійного рівня встановлює закон, зокрема Закон України "Про статус суддів". Наприклад, відповідно до ст. 7 цього Закону суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п'ять років, у тому числі не менш як три роки на посаді судді. Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п'яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як десять років, у тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.
Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Відповідно до ст. 127 Конституції України ці судді відправляють правосуддя в складі колегій суддів.
На посаду судді спеціалізованого суду може бути рекомендовано відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянина України, не молодшого тридцяти років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту в галузі знань, які охоплено межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менш як п'ять років.
Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого Складу суду є складання кваліфікаційного екзамену. Цю умову не поширено на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує одинадцяти років.
5.2. Кваліфікаційні комісії суддів, їх система і завдання. Кваліфікаційна атестація та кваліфікаційні класи суддів
Кваліфікаційні комісії є постійно діючими органами в системі судоустрою України. У системі судоустрою України можна діють:
- кваліфікаційні комісії суддів загальної юрисдикції;
- кваліфікаційна комісія суддів вій2ськоивх судів;
- кваліфікаційні комісії суддів відповідних спеціалізованих судів
- Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
На сьогоднішній день утворено дев’ять окружних кваліфікаційних комісій суддів загальних судів, а кваліфікаційна комісія військових судів та кваліфікаційні комісії суддів спеціалізованих судів ( господарських, а в перспективі – адміністративних судів), а також Вища кваліфікаційна комісія суддів здійснюють свої повноваження в місті Києві.
Строк повноважень кваліфікаційних комісій становить три роки з дня їх утворення. Днем становить три роки з дня їх утворення. Днем утворення нової кваліфікаційної комісії є день її організаційного засідання по виборах голови, заступника утворення нової кваліфікаційної комісії є день її організаційного засідання по виборах голови, заступника і секретаря.
До кваліфікаційних комісій суддів входять 11 членів, які мають вищу юридичну освіту, а саме:
- шість судів, обраних до складу ККС ( кваліфікаційної комісії суддів ) конференціями відповідних судів;
- дві особи, від Міністерства юстиції України;
- дві особи, уповноважені відповідною обласною ( Київською міською) радою за місцем знаходження кваліфікаційної комісії суддів;
- одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі 13 членів, які мають вищу юридичну освіту. До її складу входять:
- сім суддів, обраних з’їздом судів України;
- дві особи, призначені Верховною Радою України;
- дві особи призначені Президентом України;
- одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- одна особа від Міністерства юстиції України.
Порядок формування ККС передбачено ст. 76 Закону “ Просудоустрій України”
До складу ККС та ВККС України не можуть бути обрані Голова ВСУ, голови вищих спеціалізованих судів, голови апеляційних судів, а також їх заступники, члени Вищої ради юстиції. Верховна Рада України призначає членів ВККС постановою, Президент України – указом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – розпорядженням, Міністр юстиції – наказом.
ККС перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом ( ст7 Закону “ Про судоустрій”, ст. 127 Конституції України).
За результатами кваліфікаційної атестації ККС дає висновок про підготовленість до судової роботи кандидата на посаду судді. Цей висновок надсилається до Вищої ради юстиції.
ККС дає висновок про можливість переведення судді з одного суду до іншого суду того самого рівня та спеціалізації в межах п’ятирічного строку. Щодо суддів, які обрані безстроково то їх переведення вирішується ВККС. Остання дає висновки щодо можливої рекомендації для обрання суддею безстроково тим суддям, строк повноважень яких закінчився.
ККС дає висновок про можливість звільнення з посади судді з підстав, визначених законом. Цей висновок подається до Вищої ради юстиції, яка готує відповідне подання Президенту України чи Верховній Раді України.
ККС припиняє перебування у відставці суддів місцевих судів.
Для забезпечення ефективності діяльності ККС наділені правом одержувати необхідну інформацію від голів судів, органів МВС, СБУ і прокуратури, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об’єднань.
ККС працюють у формі засідань, які правомочні за умови присутності на них 2/3 від загального складу комісії, головує на засіданнях голова ККС. Засідання проводяться в міру необхідності, але не пізніше як у двомісячний термін після надходження до комісії відповідної заяви чи подання.
Рішення кваліфікаційної комісії можна оскаржити залежно від характеру питань, які нею розглядалися до різних органів. Наприклад рішення кваліфікаційної комісії суддів про припинення перебування у відставці оскаржується цим суддею до Вищої кваліфікаційної комісії суддів у місячний строк. Правом на оскарження наділені особи, стосовно яких прийнято рішення, та особа за поданням якої вирішувалось питання.
Вища кваліфікаційна комісія суддів за своїм статусом є постійно діючим органом в системі судоустрою України. ЇЇ повноваження полягають, зокрема у дачі висновків про можливість обрання на посаду суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Апеляційного Суду України, а також висновок про звільнення зазначених суддів з посади, який надсилається до Вищої ради юстиції.
Для дачі такого висновку ВККС перевіряє додержання кандидатом на посаду судді зазначених судів вимог, передбачених законом щодо їх статусу.
Вища кваліфікаційна комісія суддів проводить атестацію суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України і присвоює ім. Відповідні кваліфікаційні класи.
ВККС розглядає питання пов’язані із дисциплінарною відповідальністю суддів апеляційних судів.
ВККС розглядає скарги на рішення ( висновки) кваліфікаційних комісій суддів, зокрема , з питань кваліфікаційної атестації, з питань припинення відставки судді тощо.
Рішення ВККС в більшості випадків є остаточним та оскарженню не підлягає. Але є винятки, які стосуються рішень про кваліфікаційну атестацію суддів та дисциплінарної відповідальності і суддів.
Організаційне забезпечення діяльності ВККС та кваліфікаційних комісій спеціалізованих судів здійснюють секретаріати вказаних комісій, а організаційне забезпечення діяльності інших ККС покладено на відповідні територіальні управління Державної судової адміністрації.
5.3. Матеріальне та соціальне забезпечення суддів
Матеріальне та соціальне забезпечення суддів як їх право та гарантія незалежності включає:
1. Гарантованого розміру посадового окладу, збільшенням щомісячної надбавки за вислугу років, доплат за кваліфікаційні класи. Посадовий оклад судді не може бути меншим ніж 80% посадового окладу голови суду в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах:
- при стажі роботи понад 3 роки – 10 відсотків, понад 5 років – 15, понад 10 років – 20, понад 15 років – 25, понад 20 – 30, понад 25 років – 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплат за кваліфікаційні класи.
2. Забезпеченням судді житла чи належних побутових умов і т. д.
3. Суддям надається 50- відсоткова знижка за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги ( водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Такі ж пільги передбачаються за ними і після виходу у відставку.
4. Суддя і члени його сім’ї мають право на безплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров’я. За суддями, що перебувають у відставці зберігається право на медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку.
Соціальний захист судді.
- життя і здоров’я суддів підлягають за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою.
- гарантованою виплатою одноразової страхової суми у випадку смерті судді при виконанні службових обов’язків сім’ї.
- гарантованою виплатою у разі заподіяння судді у зв’язку з виконанням відповідно до закону службових обов’язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров’я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов’язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі п’ятирічного заробітку.
- збитки заподіяні знищенням або пошкодженням майна судді чи членам його сім’ї і близьким родичам у зв’язку з виконанням відповідно до закону суддею службових обов’язків відшкодовуються державою в повному обсязі. Виплата відповідних сум проводиться за рахунок сум державного бюджету.
Законом України “ Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” встановлено особливу систему заходів державного захисту працівників суду, а отже суддів зокрема, від перешкоджання виконанню покладених на них обов’язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно суддів та їх близьких родичів у зв’язку із їх службовою діяльністю.
Для забезпечення безпеки суддів та їх близьких родичів, недоторканості житла,
а також збереження їх майна з урахуванням конкретних обставин можуть застосовуватися такі заходи ( ст. Закону “ Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” ):
-
- видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
- встановлення телефону за місцем проживання;
- використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
- тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку
- забезпечення конфіденційності даних про об’єкт захисту;
- переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.
Підставою для вжиття заходів для забезпечення безпеки суддів , є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров’ю або майну.
Приводом для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки суддів та його близьких родичів може бути:
- заява самого судді або його близького родича;
- звернення керівника відповідного державного органу ( голови суду);
- отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу і майну осіб, які підлягають захисту.
5. Висновки
Отже, в нашій державі правосуддя здійснюється професійними суддями,статус яких офіційно закріплено в Конституції. Вони мають спеціальні повноваження та обов’язки, яких повинні дотримуватися при здійсненні правосуддя. Суддям надається гарантії незалежності їх рішень, а також охоронна від фізичних та юридичних осіб.
В Конституції чітко визначено, які вимоги висуваються до майбутнього судді, якими якостями він повинен володіти. Створено систему кваліфікаційних комісій.
Крім того, діяльність судді має забезпечуватися та стимулюватися соціальними та матеріальними заходами.
Судді маюсь особливий правовий статус. Більш детально регламентується процесуальними кодексами та законами України «про судоустрій України», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про статус суддів»
6. Список використаної літератури
1. Конституція України.
2. Закон України „Про судоустрій України” від 07.02.2002р.
3. Ковальський В.С. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.- Київ.- Юрінком Інтер.- 2002.
4. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.- Київ.- Юрінком Інтер.- 2004.
5. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. – 2003.
6. Бараннік Р.В. Судові,правоохоронні та правозахисні органи України – Київ –Дакор, КНТ,2008
7.Гель А.П.,Семаков Г.С. Судові та правоохоронні органи України – Київ – МАУП,2004